ПОСТАНОВА
Іменем України
02 липня 2019 року
Київ
справа №826/13211/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4423/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
при секретарі: Горбатюку В.С.,
за участю представників позивача: Шинкарука А.Г., Доманського А.О.,
представника відповідача: Пінчука Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2013 (суддя - Пащенко К.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Федотов І.В., Ісаєнко Ю.А.) у справі № 826/13211/13-а за позовом Приватного підприємства "Марекс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Червона Хвиля - Плюс" про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Приватне підприємство "Марекс" (далі - ТОВ "Марекс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) від 11.02.2013 № 0000662250 та № 0000672250.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається те, що судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для належного вирішення справи.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Марекс" з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Червона Хвиля-Плюс" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, про що складено акт від 25.01.2013 № 34/22-50/31168055.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 290583 грн., а також порушення пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 334171 грн.
На підставі названого акту перевірки 11.02.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0000662250, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 334171,00 грн.;
№ 0000672250, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 290583,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 72645,75 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилалася на обставини, встановлені досудовим слідством у кримінальній справі № 77-00199 за фактом вчинення посадовими особами ТОВ "Червона Хвиля-Плюс" злочинів за статтями 191, 205 Кримінального кодексу України, а також на показання ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що господарські операції позивача з придбання юридичних послуг у ТОВ "Червона Хвиля - Плюс" підтвердженні належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами; висновки про фіктивність контрагентів або непричетність осіб, які їх очолюють, до реєстрації чи діяльності суб`єктів господарювання можуть ґрунтуватися лише на обставинах, що встановлені вироком суду у кримінальній справі.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з`ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.
Частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Вказані вимоги законодавства зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.
Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.