ПОСТАНОВА
Іменем України
27 червня 2019 року
Київ
справа №805/1569/16-а
касаційне провадження №К/9901/24893/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райське" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 (головуючий суддя - Гайдар А.В., судді: Васильєва І.А., Ханова Р.Ф.) у справі № 805/1569/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райське" до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Райське" звернулося з позовом до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2016 №000107529.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 28.07.2016 позов задовольнив.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 04.10.2016 скасував постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2016 та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Райське" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошував на тому, що у податкового органу були відсутні правові підстави для проведення контрольного заходу у вигляді камеральної перевірки щодо позивача.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Добропільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податкові звітності з податку на додану вартість за лютий, березень 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Райське", результати якої оформлено актом від 22.04.2016 №14/05-29-36976133.
На адресу податкового органу позивачем 06.05.2016 надіслано заперечення на акт перевірки з посиланням на те, що позивач підпадає під законодавчо встановлену заборону на підставі пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII щодо проведення контрольних заходів.
За результатами розгляду таких заперечень Добропільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області листом від 23.05.2016 повідомлено позивача про те, що камеральна перевірка є особливим контрольним заходом, на який не поширюється дія мораторію.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016 №000107529 про застосування штрафу у розмірі 10 % у сумі 19426,54 грн. за вчинення порушення, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасній реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в сумі 194265,4 грн. з порушенням граничного терміну такої реєстрації на 15 і менше календарних днів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII передбачені обмеження проведення усіх видів податкових перевірок у 2015 та 2016 роках підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, обсяг доходів яких не перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік. З урахуванням того, що позивач не підпадає під жодне виключення із наведеної заборони, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Райське", у відповідача були відсутні правові підстави для проведення камеральної перевірки у квітні 2016 року та прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами такої перевірки.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що камеральна перевірка була проведена у межах визначених Конституцією України та законами України повноважень, а обмеження на проведення перевірок у 2015 та 2016 роках, передбачені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, не розповсюджувалися на проведення контролюючим органом камеральних перевірок.
Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Відповідно до положень статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.