Постанова
Іменем України
01 липня 2019 року
м. Київ
справа № 469/1345/16-ц
провадження № 61-21950св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Березанський районний центр Управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Довжук Т. С., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України з червня 1990 року до 24 серпня 1991 року.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що у червні 1990 року він, будучи громадянином республіки Туркменістан, переїхав проживати до Української РСР, де постійно проживав до 24 серпня 1991 року, а саме: у м. Одесі, а потім у с. Коблево Березанського району Миколаївської області.
Оскільки встановлення факту постійного проживання має юридичне значення для отримання громадянства, просив суд задовольнити його вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року в складі судді Тавлуя В. В. заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України з червня 1990 року до 24 серпня 1991 року.
Суд першої інстанції, виходив із того, що факт постійного проживання заявника на території України з червня 1990 року до 24 серпня 1991 року підтверджений належними доказами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2017 року рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з недоведеності позивачем факту постійного проживання на території України у вказаний ним період.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції вирішуючи спір, надав неналежну правову оцінку доказам, що містяться у матеріалах справи та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволення його заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
Березанський районний центр Управління Державної міграційної служби України у Миколаївській областіподав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін оскаржуване судове рішення, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Березанський районний центр Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, про встановлення факту, що має юридичне значення та витребувано з Березанського районного суду Миколаївської області зазначену справу.
У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Узбекської РСР та є громадянином Туркменістану.
Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно заявнику для отримання громадянства України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Належність та набуття громадянства України встановлюється відповідно до Закону України "Про громадянство України".
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1992 року.