Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 759/17150/16-ц
провадження № 61-30447св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Київська місцева прокуратура № 8, Святошинське управління поліції Головного управління поліції у м. Києві,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління поліції в м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Святошинського районного суду міста Києва, у складі судді Войтенко Ю. В., від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Іванченко М. М., від 19 вересня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Київської місцевої прокуратури № 8, Святошинського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління поліції в м. Києві, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового слідства і прокуратури.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10 серпня 2012 року відносно нього була порушена кримінальна справа, одночасно був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Порушення кримінальної справи здійснювалося за нормами КПК України 1960 року. 20 вересня 2012 року досудове слідство було зупинено у зв`язку із не встановленням особи, що скоїла злочин. Проте позивача про це не повідомляли, а підписка про невиїзд скасована не була. Розслідування кримінальної справи було відновлено 30 травня 2014 року через численні скарги позивача щодо недотримання розумних строків слідства. В цей же день внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) на виконання вимог КПК України 2012 року. У листопаді 2014 році позивачу було пред`явлене повідомлення про підозру. У лютому 2016 року обвинувальний акт був переданий на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва. 16 березня 2016 року була винесена ухвала суду про скасування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
За результатами розгляду кримінальної справи по обвинуваченню позивача у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 185 КК України, 12 травня 2016 року судом було ухвалено виправдувальний вирок, який 01 серпня 2016 року вступив в законну силу. За таких обставин позивач набув право на відшкодування шкоди в порядку статті 1176 ЦК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" № 266/94-вр від 01 грудня 1994 року та Положення про застосування вказаного закону, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року.
Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив позов задовольнити, визнати протиправними дії та бездіяльність Святошинського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві та Київської місцевої прокуратури № 8 під час досудового розслідування кримінальної справи № 08-25295, кримінального провадження № 42014100080000094. Стягнути на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України у якості відшкодування завданої моральної шкоди суму у розмірі 451 200, 00 грн, що є кратним трьом мінімальним розмірам заробітної плати за кожний повний місяць перебування під слідством та судом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 . 147 200, 00 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів порушення своїх прав, оскільки застосування підписки про невиїзд впродовж тривалого часу обмежило право позивача на вільне пересування та зміну місця проживання, гарантоване статтею 33 Конституції України. Враховуючи, що в період дії постанови слідчого від 20 вересня 2012 року про зупинення кримінального провадження, запобіжний захід не було скасовано, щодо позивача продовжували діяти заборони, які обмежували його права, суд дійшов висновку про необхідність зарахувати вказаний період до загального періоду обмеження прав ОСОБА_1 у кримінальному провадженні. Враховуючи мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення судового рішення, яким згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" становить 3 200, 00 грн, термін перебування відповідача під слідством, обмеження його прав на вільне пересування, суд дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 147 200, 00 грн.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 відхилено, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи правову позицію, викладену в Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом 46 місяців, суд дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 147 200, 00 грн (3 200 грн х 46 міс.), що жодним чином не призводить до збагачення позивача, а є лише частковим відновленням попереднього стану, пов`язаним з тривалим кримінальним провадженням, та компенсацією моральних страждань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2017 року Державна казначейська служба України подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами при вирішенні спору не встановлено наявність моральної шкоди, у чому саме вона полягає, а також обґрунтування саме такого розміру моральної шкоди, а тому судові рішення суперечать вимогам чинного законодавства. Суди попередніх інстанцій не врахували вимоги пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року, згідно з яким мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600, 00 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 759/17150/16-ц розподілено судді-доповідачеві.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності застосування норм матеріального та процесуального права судом першої та апеляційної інстанції при прийнятті судових рішень щодо часткового задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди. Судами правильно встановлено обставини справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 10 серпня 2012 року слідчим слідчого відділу Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 185 КК України, присвоєно справі реєстраційний номер 08-25295 (а. с. 5).
В матеріалах справи наявна довідка № 8-07112014/80210, згідно з якою Святошинським районним управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві 17 вересня 2012 року до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 185 КК України (а. с. 130).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про скасування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, раніше обраного слідчим в межах кримінального провадження № 4201410000000094 (а. с. 6).
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 185 КК України, та виправдано його за цим обвинуваченням з підстав недоведення того, що вчинено злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_1 (а. с. 7). Вказаний вирок було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року (а. с. 14).
Судами також було встановлено, що тривалий час позивач перебував під слідством і судом у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності, з моменту застосування запобіжного заходу та до його скасування права позивача були обмежені, а він неодноразово намагався використати наявні процесуальні можливості для скасування запобіжного заходу, що підтверджується матеріалами справи.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.