Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 592/4259/17
провадження № 61-29001св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми, у складі судді Хитрова Б. В., від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області, у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Левченко Т. А., Ткачук С. С., від 10 липня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (далі - ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 12 вересня 2013 року на підставі наказу № 352-к від 10 вересня 2013 року він прийнятий на роботу в механічний цех № 33 ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" майстром участка першої групи. 07 березня 2017 року на підставі наказу № 63-к від 07 березня 2014 року він був звільнений у зв`язку із вступом на військову службу по контракту до Збройних Сил України на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки з 21 березня 2014 року він був призваний під час часткової мобілізації на особливий період до Збройних Сил України, а 24 березня 2016 року ним укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на шість місяців, з 24 вересня 2016 року - контракт про проходження військової служби строком на шість місяців, з 24 березня 2017 року - контракт строком на шість місяців. За вказаний період позивач не звільнявся з військової служби, продовжував служити у Збройних Силах України за контрактом.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 63-к від 07 березня 2017 року про його звільнення, поновити його на роботі в механічний цех № 33 ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" майстром участка першої групи. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 63-к від 07 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади майстра участка першої групи механічного цеху № 33 в зв`язку із вступом на військову службу за контрактом на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді майстра участка першої групи механічного цеху № 33 ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб". Стягнуто з ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на користь ОСОБА_1 8 440, 32 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення присудженого середнього заробітку в межах суми платежів за один місяць. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивача, у порушення вимог статті 119 КЗпП України, було звільнено під час проходження військової служби у Збройних Силах України у особливий для України період. Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу не приймалось. А закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2017 року апеляційну скаргу ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" відхилено, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивача було звільнено у порушення вимог частини другої статті 119 КЗпП України. Закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду, який діє в Україні з 17 березня 2014 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2017 року ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що мобілізація закінчилась із закінченням періоду, на який вона оголошувалася, - 22 серпня 2015 року та оголошенням демобілізації усіх військовослужбовців, які були призванні під час мобілізації, - 26 вересня 2016 року. На момент укладення позивачем контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України, а також винесення наказу про його звільнення з роботи особливий період не діяв, а тому визначені законодавцем у статті 119 КЗпП України гарантії не могли застосовуватись до позивача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 592/4259/17 розподілено судді-доповідачеві.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що судами при вирішенні спору було правильно встановлено обставини справи та застосовано норми матеріального права, зокрема положення статті 119 КЗпП України, враховуючи що особливий період в Україні існував на момент звільнення позивача та продовжує існувати.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 вересня 2013 року на підставі наказу № 352-к від 10 вересня 2013 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу в механічний цех № 33 ДП "Завод обважнених та ведучих труб" майстром участку першої групи (а. с. 6-7).
20 березня 2014 року наказом № 63-к від 21 березня 2014 року позивач звільнений з ДП "Завод обважнених та ведучих труб" у зв`язку з вступом на військову службу до Збройних Сил України на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України (а. с. 7).
Наказом № 184 від 03 червня 2014 року ОСОБА_1 був поновлений в механічний цех № 33 майстром участка першої групи 21 березня 2014 року. Наказ № 63-к від 21 березня 2014 року був відмінений (а. с. 7, 48).
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 165 від 07 березня 2015 року ОСОБА_1 звільнено у запас за підпунктом "а" пункту 3 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (а. с. 49).
Наказом відповідача № 46-к від 17 березня 2015 року ОСОБА_1 був допущений до роботи з 12 березня 2015 року у зв`язку з закінченням військової служби по мобілізації (а. с. 50).
13 березня 2015 року на підставі наказу військового комісара Сумського обласного військового комісаріату № 55 Сема С. В., як такий, що призваний військовим комісаріатом, приступив до виконання службових обов`язків офіцера відділення забезпечення Сумського обласного військового комісаріату (а. с. 52).
24 березня 2016 року Міністерство оборони України, в особі командира військової частини А4583 генерал-майора Локоти О. Д., уклало з ОСОБА_1, старшим лейтенантом відділення забезпечення Ямпільського районного військового комісаріату Сумської області командування "Північ", контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. Цей контракт набрав чинності з 24 березня 2016 року (а. с. 56-59).
Відповідно до пункту 3 цього контракту він є строковим та укладається відповідно до строків,установлених законодавством, за погодженням сторін на шість місяців.
В послідуючому ОСОБА_1 укладалися контракти про проходження військової служби у Збройних Силах України з 24 вересня 2016 року, а також з 24 березня 2017 року. Тобто, кожного разу на 6 місяців.
Наказом від 07 березня 2017 року № 63-к позивач був звільнений із займаної посади майстра участка першої групи ДП "Завод обважнених та ведучих труб" на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України (а. с. 8).
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до положень статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП Українитрудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП Українипідставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.