Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 320/5909/16-ц
провадження № 61-30773св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2016 року у складі судді Дараган Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів: Бабак А. М., Спас О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 03 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило назву на ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит в сумі 7 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за договором в нього утворилася заборгованість перед банком в розмірі 6 246,28 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, його спадкоємцем є дружина - ОСОБА_1, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спадкоємці відповідають за боргами спадкодавця в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а при відсутності чи недостатності спадкового майна - кредитне зобов`язання припиняється неможливістю його виконання. Враховуючи, що позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження наявності спадкового майна, його вартості та вступу відповідача у спадщину, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не витребував від держаних органів відомості щодо наявності у спадкодавця майна та не роз`яснив позивачу його право заявити відповідне клопотання, є безпідставними, оскільки представник позивача не брав участі в розгляді справи, у зв`язку з чим суд був позбавлений можливості роз`яснити йому права чи витребувати нові докази за власною ініціативою.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У квітні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не витребували від держаних органів відомості щодо наявності у спадкодавця майна та не роз`яснили позивачу його право заявити відповідне клопотання, що є порушенням вимог частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року). Представник банку не брав участі в розгляді справи в суді першої інстанції, а тому, користуючись наданими йому процесуальним законодавством правами, заявив клопотання про витребування інформації про зареєстроване за спадкодавцем нерухоме майно під час апеляційного перегляду справи. Проте в оскаржуваній ухвалі апеляційний суд не зазначив про наявність вказаного клопотання та не навів підстав його відхилення.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 травня 2018 року справу № 320/5909/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами встановлено, що між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит в сумі 7 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість за тілом кредиту, яка згідно з розрахунком банку станом на 08 квітня 2015 року склала 6 246,28 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, його спадкоємцем є дружина - ОСОБА_1, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.
Судами також встановлено, що на підставі претензії ПАТ КБ "ПриватБанк", поданої 03 лютого 2016 року, тобто протягом одного року від дня настання строку вимоги, Мелітопольською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 39/2016 після померлого ОСОБА_2 . Його спадкоємці не зверталися із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).