Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 367/8553/17
провадження № 61-4187св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В.М. (суддя - доповідач),
суддів: Калараша А.А., Лесько А.О., Мартєва С. Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Дирекції "Автотранспошта" Публічного акціонерного товариства "Укрпошта",
третя особа - тимчасово виконуючий обов`язки директора Дирекції "Автотранспошта" Козинський Володимир Дмитрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року в складі суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б., Борисової О.В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дирекції "Автотранспошта" Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - Дирекція "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта") про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з січня 1985 року перебувала із відповідачем у трудових відносинах, з жовтня 2007 році працювала на посаді начальника відділу обліку, підготовки, аналізу та руху кадрів Дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта". Наказом який № 225 від 19 травня 2016 року введено в дію нову структуру управління підприємством, при якій вказаний відділ, який вона очолювала та її посада начальника були виключені із штатного розпису. Відповідно до наказів №№ 350-к, 351-к від 25 травня 2016 року та наказу № 365-к від 30 травня 2016 усіх працівників відділу обліку, підготовки, аналізу та руху кадрів Дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта", крім неї, переведено у новостворену Службу кадрового забезпечення.
Оскільки усі виробничі питання щодо виробничого процесу, виконання трудових обов`язків, розподілу повноважень з кадрового напрямку, надання керівних повноважень, створення "резерву" керівника Служби кадрового забезпечення було вирішено роботодавцем, а її трудові обов`язку за попередньої посадою виконанні, без переведення до новоствореної служби, вона 09 червня 2016 року подала заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, проте відповідач у порушення вимог чинного трудового законодавства до теперішнього часу не розглянув її заява, а наказом № 870-к від 17 листопада 2017 року без дотримання положень статей 147, 148, 149 КЗпП України звільнив її з роботи з 09 червня 2016 року за прогул без поважних причин згідно пункту 4 статті 40 КзПП України.
Посилаючись на незаконність свого звільнення, оскільки прогул вона не здійснювала так як станом на 09 червня 2016 року не мала ніяких трудових обов`язків і знаходилася поза структурою та поза штатом підприємства, ОСОБА_1 уточнивши позовні вимоги просила визнати незаконним наказ Дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта" № 870-к від 17 листопада 2017 року, поновити її на посаді начальника відділу обліку, підготовки, аналізу та руху кадрів Дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта" з 09 червня 2016 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 червня 2016 року по 10 вересня 2018 року в розмірі 358 849 грн 26 коп.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області у складі головуючого судді Оладько С.І. від 10 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано незаконним наказ Дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта" № 870-к від 17 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 09 червня 2016 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу обліку, підготовки, аналізу та руху кадрів Дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта" з 09 червня 2016 року, стягнуто з Дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 червня 2016 року по 10 вересня 2018 року в розмірі 358 849 грн 26 коп. Рішення в частині поновлення позивача на роботі допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність позивача на роботі з 10 червня 2016 року викликана поважними причинами, оскільки між нею та відповідачем існував трудовий спір щодо підстав її звільнення з роботи та обставин реорганізації підприємства. Безпідставним є посилання у наказі № 870-к від 17 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 09 червня 2016 року за прогул з 18 жовтня 2017 року, оскільки при встановленні таких фактів та виконання вимог статті 149 КЗпП України, позивач могла бути звільнення саме з вказаної дати, а не з 09 червня 2016 року, у зв`язку з чим вказаний наказ є незаконним, а позивач підлягає поновленню на роботі із стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог статті 235 КЗпП України.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року апеляційну скаргу Дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта" задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ Дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта" № 870-к від 17 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 в частині визначення дати вчинення позивачем прогулу 18 жовтня 2017 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вчинений позивачем прогул має тривалий характер з 10 червня 2016 року до 17 листопада 2017 року, у вказаний період позивач жодного разу на роботу не виходила, доказів поважності причин, з яких вона допустила прогули протягом тривалого часу не надала, а тому відповідач у відповідності до норм трудового законодавства 17 листопада 2017 року видав наказ про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин, підстави для її поновлення на роботі відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального прав, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та надано строк для надання відзиву.
У квітні 2019 року вищезазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрпошта" в особі Дирекції "Автотранспошта" Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", третя особа: тимчасово виконуючий обов`язки директора Дирекції "Автотранспошта" Козинський В. Д. про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідачем у порушення вимог статей 148, 149 КЗпП України не отримано письмових пояснень позивача щодо причин її відсутності на роботі, при винесенні наказу про звільнення не дотримано законодавчо визначеного строку для застосування такого дисциплінарного стягнення. Відповідач маючи заяву позивача про звільнення за власним бажанням, тривалий час зволікає з її розглядом й лише через 17 місяців звільняє позивача за прогулу, що свідчить про порушення ним вимог трудового законодавства та незаконне звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, що призвело до порушення її трудових прав. Також поза увагою суду залишилося те, що саме через порушення відповідачем трудового законодавства, позивач подала заяву про звільнення на підстав частини третьої статті 38 КЗпП України, оскільки станом на 09 червня 2016 року відділ, який вона очолювала не існував, його обов`язки передано у повному обсязі новоутвореному підрозділу, позивачу не було запропоновано нової роботи, а лише вимагалося її звільнення за власним бажанням.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, що переглядається встановлено, що ОСОБА_1 з 17 травня 2007 року працювала начальником відділу обліку, підготовки, аналізу та руху кадрів Дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта".
09 червня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з роботи на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю.
Після подання вказаної заяви, позивач на роботу не виходила, посадові обов`язки не виконувала, при цьому наказ про її звільнення не виносився, трудова книжка не видавалася.
Наказом Дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта" № 870-к від 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу обліку, підготовки, аналізу та руху кадрів Дирекції "Автотранспошта" ПАТ "Укрпошта" з 09 червня 2016 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 18 жовтня 2017 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.