Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 758/13055/16-ц
провадження № 61-22671св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року у складі судді Шаховніної М. О. та на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк" або банк), який є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - ВАТ "Родовід Банк" або банк) про визнання поруки припиненою.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 19 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 77.1/АК-00624.08.2, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 26 920,00 доларів США на придбання автомобіля.
На забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором 19 березня 2008 року між ним та банком укладено договір поруки.
При укладенні кредитного договору та договору поруки ставка за користування кредитними коштами була встановлена 9,0 % річних.
28 жовтня 2008 року між ним та банком підписана додаткова угода до кредитного договору від 19 березня 2008 року, згідно з якою процентна ставка за користування кредитними коштами підвищилася до 11 % річних.
Посилаючись на те, що про підвищення процентної ставки за кредитним договором його не було проінформовано і свою згоду на це він не надавав, просив визнати поруку за договором поруки від 19 березня 2008 року, укладеним між ним та банком, припиненою.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Подільського районного суду від 16 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 19 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Родовід Банк", припиненою.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що сторони кредитного договору без згоди поручителя змінили умови договору, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, а отже порука є припиненою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з таким вирішенням спору, ПАТ "Родовід Банк"звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скарга аргументована тим, що суди не з`ясували фактичних обставин справи, не надали їм належної правової оцінки, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Зокрема, суди не надали оцінки пункту 1.1 договору поруки, згідно з яким поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, між банком та позичальником.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк", у якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін оскаржувані судові рішення, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Родовід Банк" про визнання поруки припиненою та витребувано з Подільського районного суду м. Києва зазначену справу.
У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 19 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Родовід банк" укладено кредитний договір № 77.1/АК-00624.08.2, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 26 920 доларів США зі сплатою 9,0 % річних та строком повернення до 19 березня 2015 року.
Кредитний договір забезпечений договором поруки від 19 березня 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_1
Відповідно до пункту 1.1 договору поруки поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між банком та позичальником.
Згідно з пунктом 4.1 договору поруки договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до пункту 4.3 договір поруки припиняється припиненням дії кредитного договору, а також у випадках, передбачених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
28 жовтня 2008 року ОСОБА_2 та ВАТ "Родовід Банк" уклали додаткову угоду до кредитного договору від 19 березня 2008 року № 77.1/АК-00624.08.2, відповідно до пункту 1 якої пункт 1.5 кредитного договору викладено в новій редакції "Процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 11 % процентів річних".
Доказів того, що поручитель був повідомлений про укладення додаткової угоди між ОСОБА_2 та банком та що процентна ставка збільшилася до 11% річних за кредитним договором, суду не надано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.