Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 464/9987/14
провадження № 61-27652св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Львівський професійний ліцей дизайну та будівництва, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Львівського професійного ліцею дизайну та будівництва, ОСОБА_2, в якому просила скасувати розпорядження органу приватизації Львівського професійного ліцею дизайну та будівництва від 24 липня 2006 року № 65 про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну спільну часткову власність ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10 листопада 2006 року серії ЯЯЯ № 573969, видане Львівським професійним ліцеєм дизайну та будівництва.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі спільної її, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. заяви про приватизацію квартири АДРЕСА_1, в якій всі вони на той час були зареєстровані та спільно проживали, поданої до органу приватизації Львівського професійного ліцею дизайну та будівництва, останнім було видане оспорюване нею розпорядження від 24 липня 2006 року № 65 про передачу цієї квартири у їхню спільну часткову власність кожному по 1/3 частині квартири, згідно з яким було видане оспорюване нею свідоцтво про право власності на цю квартиру.
Згодом їй стало відомо, що ОСОБА_2 у 1994 році вже використала своє право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду під час приватизації квартири АДРЕСА_2, а тому відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" не мала права на приватизацію тієї частки, яка належить їй на праві власності на підставі оспорюваного свідоцтва.
Вважаючи участь ОСОБА_2 у приватизації квартири АДРЕСА_1 незаконною, позивач просила позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 травня 2015 року у складі судді Бойко О. М. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 при реалізації свого права на приватизацію у 1994 році не використала у повному обсязі наданого їй права, оскільки вона отримала у власність лише 14,4 кв. м державного житлового фонду, що менше встановленої законом норми. Крім того, суд вважав, що право позивача не порушено, оскільки належну їй на праві власності частку у приватизованій спірній квартирі вона подарувала ОСОБА_2
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Львівської області рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову в зв`язку зі спливом позовної давності.
Апеляційний суд виходив із того, що позивач звернулася до суду з позовом поза межами позовної давності, поважних причин для поновлення, встановленого статтею 257 ЦК України України позовної давності не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропущенням позивачем позовної давності.
Крім того, посилання апеляційного суду на відсутність поважних причин для поновлення позовної давності є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд не врахував обставини, на які вона посилалася та надані докази того, коли саме вона дізналася про порушення свого права.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського професійного ліцею дизайну та будівництва, ОСОБА_2 про скасування розпорядження органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребувано з Сихівського районного суду м. Львова зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі розпорядження виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 25 березня 1994 року № 329 квартира АДРЕСА_2 площею 38,8 кв. м передана у спільну сумісну власність ОСОБА_2 (у зв`язку з укладенням 11 грудня 1993 року шлюбу з ОСОБА_4 змінила прізвище на " ОСОБА_2 ") та її сину ОСОБА_6 у порядку приватизації державного житлового фонду.
У 2006 році ОСОБА_2 повторно взяла участь у безоплатній приватизації квартири АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до оспорюваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 листопада 2006 року серії НОМЕР_2, виданого Львівським професійним ліцеєм дизайну та будівництва на підставі розпорядження органу приватизації від 24 лютого 2006 року № 65, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. в порядку безоплатної приватизації набули право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1, а саме: по 1/3 частині квартири кожний.
05 грудня 2007 року на підставі договору дарування позивач та ОСОБА_3. належні їм частки у спірній квартирі подарували ОСОБА_2, яка 10 грудня 2007 року зареєструвала своє право та 02 липня 2008 року продала квартиру своєму сину, який, у свою чергу, на підставі договору іпотеки від 02 липня 2008 року передав квартиру в іпотеку ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" і відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 19 березня 2014 року, новим власником квартири став ОСОБА_7 .
Станом на 26 жовтня 2016 року власником спірної квартири, на підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2015 року, є ОСОБА_8 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.