Постанова
Іменем України
01 липня 2019 року
місто Київ
справа № 265/1208/16-ц
провадження № 61-28308св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАЭМ", Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС",
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 травня 2017 року у складі судді Міхєєвої І. М. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У березні 2016 року ОСОБА_1, яка діяла в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЭМ" (далі - ТОВ "ДАЭМ"), Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ " СГ "ТАС") про відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином. З урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з ТОВ "ДАЭМ" у відшкодування моральної шкоди 90 000, 00грн, а з ПрАТ "СГ "ТАС" 5 000, 00 грн на користь кожного неповнолітнього.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що вона є матір`ю неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 15 листопада 2012 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем "Mercedes Benz Actros", д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом самоскидом, рухаючись по автодорозі Слов`янськ - Донецьк - Маріуполь, порушив Правила дорожнього руху та скоїв зіткнення з автомобілем "Mercuri Tracer", що знаходився на узбіччі, а також наїзд на пішохода ОСОБА_6 - батька трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті ДТП ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці.
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України. Позивач посилається на те, що внаслідок загибелі ОСОБА_6 його неповнолітні діти зазнали значної моральної шкоди. Моральна шкода виражається в тому, що діти залишилися без батька, без його турботи та піклування, в зв`язку з чим почувають себе неповноцінно, постійно запитують про батька, сумують за ним та душевно страждають. Оскільки власником автомобілем "Mercedes Benz Actros" є ТОВ "ДАЭМ", цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ "СГ "ТАС", а водій ОСОБА_7 під час ДТП знаходився у трудових відносинах з підприємством ТОВ "ДАЭМ", позивач звернулась до суду із позовом до зазначених відповідачів.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідачі надали суду відзиви, у яких просили відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не довела факту завдання моральної шкоди.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ДАЭМ" та ПрАТ "СГ "ТАС" на користь кожної неповнолітньої дитини на відшкодування моральної шкоди по 25 000, 00 грн та по 3 205, 33 грн, відповідно, з кожного відповідача. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що особа, права якої порушені, має право на відшкодування моральної шкоди. Неповнолітні діти заявника набули право на відшкодування моральної шкоди, оскільки їх батько загинув внаслідок ДТП, скоєного ОСОБА_5 під час виконання трудових обов`язків, який перебував у трудових відносинах з ТОВ "ДАЄМ", відповідальність якого застрахована у ПрАТ "СГ "ТАС". Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду спору, передбачена ЦПК України, а тому апеляційний суд не встановив підстав для скасування рішення суду. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував, що сума відшкодування моральної шкоди, зазначена у вироку суду в розмірі 200 000, 00 грн, була визначена з урахуванням трьох неповнолітніх дітей, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму відшкодування з урахуванням необережності потерпілого також визнані непереконливими, оскільки суд встановив, що дії ОСОБА_6, що виразились у його перебуванні на смузі руху у нічний час, не є належними та безпечними відповідно положень Правил дорожнього руху.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не обґрунтували належним чином розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди. Також заявник зазначила, що судом неправильно застосовано положення статті 1193 ЦК України, оскільки матеріали справи не містили доказів протиправної поведінки померлого ОСОБА_6 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а їх батьком був загиблий ІНФОРМАЦІЯ_3 року під час ДТП ОСОБА_6
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року ОСОБА_5 засуджений за частиною другою статті 286 КК України за порушення вимог ПДР, внаслідок яких виникла дорожньо-транспортна пригода із суспільно-небезпечними наслідками у вигляді спричинення смерті ОСОБА_6 .
Судом у вироку встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 23.23 год, керуючи технічно справним автомобілем "Mercedes Benz Actros", д/н НОМЕР_1, з напівпричепом самоскидом, рухаючись на автодорозі Слов`янськ - Донецьк - Маріуполь, ОСОБА_5 порушив ПДР та скоїв зіткнення з автомобілем "Mercuri Tracer", що був у статичному стані, а також наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . В результаті ДТП ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.