Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 520/11389/15-ц
провадження № 61-10480св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_5 ,
відповідач - ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ,
треті особи: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Галій Тетяна Степанівна, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2015 року у складі судді Прохорова П. А. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2016 року у складі колегії суддів: Фальчука В. П., Кравця Ю. І., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу (далі - Приватний нотаріус Одеського МНО) Галій Т. С., Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області), Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Орган опіки та піклування Київської РД ВК Одеської міської ради), про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення, посилаючись на те, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 02 жовтня 1990 року їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . У 2015 році їй стало відомо про те, що 29 травня 2015 року нібито між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за яким вона відчужила відповідачу своє житло. Однак вона не могла вчинити вказаний правочин, оскільки в цей час знаходилася в Німеччині, де проживає з 1996 року. Крім того, незважаючи на те, що прізвище, ім`я, по батькові продавця збігаються з її анкетними даними, однак різняться дата та місце народження. Враховуючи викладене, ОСОБА_5 просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ; витребувати у відповідача на свою користь вказану квартиру; виселити ОСОБА_2 та її неповнолітню доньку ОСОБА_3 із спірного житла.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2015 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_2 та її неповнолітню доньку ОСОБА_3 з указаної квартири, а також інших осіб, що проживають у ній. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу є недійсним, так як квартира була відчужена не її власником (продавцем виступила особа, прізвище, ім`я та по батькові якої збігаються з аналогічними відомостями про дійсного власника майна (позивача), натомість інші анкетні данні - відмінні). Оскільки ОСОБА_5 не продавала відповідачу своє житло, то це майно вибуло з її володіння не з її волі, у зв`язку з чим підлягає витребуванню на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також підлягає задоволенню вимога позивача про виселення осіб, які проживають у спірній квартирі, оскільки власник майна має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2016 року апеляційну скаргу представникаОСОБА_2 - ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2015 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 29 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у вказаній частині, апеляційний суд виходив з того, що у разі, коли між особами відсутні договірні правовідносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача, тобто без визнання угод щодо спірного майна недійсними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У травні 2016 року представник ОСОБА_2 -ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2016 року в частині залишення без змін рішення місцевого суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позов у частині витребування майна та виселення, місцевий суд виходив з того, що ці вимоги є похідними від вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Тобто суд застосував правові наслідки недійсності правочину, однак не реституцію (повернення сторін у первісний стан), а віндикацію. В той же час, стороною оспорюваного договору (продавцем) та власником квартири є одна і та ж особа - ОСОБА_5 . Тому правовий механізм віндикації не підлягав застосуванню. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про витребування майна та виселення, апеляційний суд фактично погодився з його висновком про те, що вказані вимоги є похідними від вимоги про визнання правочину недійсним, у задоволенні якої відмовив. Таким чином, оспорюваний договір є правомірним, оскільки не визнаний недійсним, у зв`язку з чим ОСОБА_2 залишилася власником квартири.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Одеси.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 березня 2018 року справу № 520/11389/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами встановлено, що 02 жовтня 1990 року між ОСОБА_5 та Виконавчим комітетом Київської районної Ради народних депутатів міста Одеси було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач придбала квартиру АДРЕСА_1 . Цей правочин було посвідчено старшим державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Шустовою Г. І. та зареєстровано в реєстрі за № 1-7483.
При цьому згідно з інформацією Одеського державного нотаріального архіву від 20 жовтня 2015 року № 1308/01-20, наданою на запит прокуратури Малиновського району міста Одеси в рамках кримінального провадження № 12015160470004051, записи реєстру нотаріальних дій містять відомості про реєстрацію копії вказаного договору за № 1-7484 (запис від 02 жовтня 1990 року).
08 жовтня 1990 року позивач зареєструвала договір купівлі-продажу квартири в Комунальному підприємстві «Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації», запис № 677 на сторінці 182 книги 30.
Довідкою ГУ ДМС України в Одеській області від 19 листопада 2015 року № 4/2-16368 підтверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Одеси, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а 30 липня 1996 року - отримала дозвіл для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 . Паспорт громадянина колишнього СРСР на ім`я ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 було вилучено для списання.
У 1996 році позивач виїхала на постійне місце проживання до Федеративної республіки Німеччини.
29 травня 2015 року Приватним нотаріусом Одеського МНО Галій Т. С.було посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 24 лютого 2009 року Барвінківським районним відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), продала, а ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.2 договору квартира належить продавцю ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Третьою одеською державною нотаріальною конторою, від 02 жовтня 1990 року за реєстровий номер № 1-7484, зареєстрованого Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 08 жовтня 1990 року в книзі: 30 доп., сторінка 182, Р № 677.
Інформацією Барвінківського районного сектора Державної міграційної служби України в Харківській області від 15 квітня 2016 року № 23/47-382 підтверджується, що паспорт се