Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 243/2817/17
провадження № 61-32017св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд державного майна України,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2017 року у складі судді Проніна С. Г. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Будулици М. С., Санікової О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України про стягнення індексації заробітної плати, посилаючись на те, що в період з 18 червня 1972 року по 05 вересня 2001 року він працював на різних посадах у Відкритому акціонерному товаристві "Содовий завод" (далі - ВАТ "Содовий завод", Товариство), яке несвоєчасно та не в повному обсязі виплачувало йому заробітну плату. Рішенням Слов`янського міського суду Донецької області від 24 листопада 1997 року стягнуто з ВАТ "Содовий завод" на його користь заборгованість із заробітній плати в розмірі 1 018,93 грн, яка була виплачена лише в серпні 2012 року. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2017 року стягнуто з ВАТ "Содовий завод" на його користь індексацію заробітної плати в сумі 7 314,64 грн. Виданий на підставі вказаного рішення суду виконавчий лист було передано ліквідаційній комісії Товариства, яка прийняла цей документ до виконання. 16 березня 2017 року він отримав довідку ліквідатора, в якій зазначено про неможливість виконання рішення суду. Вважає, що оскільки частка державної власності у статутному капіталі ВАТ "Содовий завод" складає 100 %, то на підставі статті 619 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Фонд державного майна України повинен нести субсидіарну відповідальність за невиконання боржником своїх зобов`язань. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з індексації заробітної плати в розмірі 7 314,64 грн.
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що правові підстави для субсидіарної відповідальності Фонду державного майна України та стягнення з нього індексації заробітної плати, яка своєчасно не була виплачена позивачу ВАТ "Содовий завод", відсутні. Фонд державного майна України не є правонаступником Товариства. Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення індексації заробітної плати в розмірі 7 314,64 грнвже були предметом судового розгляду і рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2017 рокузадоволені в повному обсязі.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вимоги ОСОБА_1 щодо виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2017 року про стягнення на його користь індексації заробітної плати мають задовольнятися в порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Посилання позивача на статтю 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є безпідставними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що його право, гарантоване статтями 3, 6, 8, 21, 24, 28, 32, 43, 46, 55, 59 Конституції України, статтями 5, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статтею 1 Першого Протоколу, статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було порушене. За весь час державні органи не вжили заходів щодо сплати заборгованості із заробітної плати та виконання судових рішень, у зв`язку з чим не припинили порушення його прав. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави. Виплату заборгованості із заробітної плати він чекає шістнадцять років. Поряд із відповідальністю боржника законодавством передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи, якою є Фонд державного майна України.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
31 травня 2018 року справу № 243/2817/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що в період з 18 червня 1972 року по 05 вересня 2001 року ОСОБА_1 працював на різних посадах у ВАТ "Содовий завод", засновником якого є держава в особі Фонду державного майна України.
Постановою Господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року ВАТ "Содовий завод" визнано банкрутом.
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2017 року було стягнуто з ВАТ "Содовий завод" на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати в сумі 7 314,64 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з Фонду державного майна України належну йому за рішенням суду індексацію заробітної плати, посилаючись на те, що ВАТ "Содовий завод" перебуває у стані ліквідації та не має достатніх грошових коштів для погашення боргів за виконавчими документами.