Постанова
Іменем України
24 червня 2019 року
м. Київ
справа № 236/2521/16-ц
провадження № 61-26275 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача- ОСОБА_2 ;
відповідачі - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, Слов`янська місцева прокуратура Донецької області, прокуратура Донецької області, Державна казначейська служба України;
представник прокуратури Донецької області - прокурор Загнойко Денис Леонідович, представник Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області - Федорова Наталія Валентинівна;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 березня 2017 року у складі судді Ткачова О. М. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 червня 2017 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Осипчук О. В., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Слов`янського міськрайонний суду Донецької області, Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області про відшкодування моральної шкоди.
В подальшому до участі у справі співвідповідачами залучено прокуратуру Донецької області та Державну казначейську службу України.
Позовна заява мотивована тим, що 26 березня 2012 року відносно нього, головного лікаря КЛПУ "Міського наркологічного диспансеру м. Слов`янськ", Слов`янською міжрайонною прокуратурою винесено постанову про відкриття кримінальної справи за ознаками кримінального злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
За результатами досудового розслідування 17 січня 2013 року складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 листопада 2012 року № 42012050720000001, про скоєння ним злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.
Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2013 року вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2013 року скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суддів.
Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у лікувально-профілактичних установах охорони здоров`я України на строк 2 роки. Стягнуто 470 грн процесуальних витрат.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2014 року змінено у частині стягнення процесуальних витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2015 року ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалоюВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2016 року, вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2014 року скасовано. Кримінальне провадження за частиною другою статті 368 КК України у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Зазначав, що у період із 26 березня 2012 року по 17 грудня 2015 року фактично незаконно перебував під слідством та судом, що є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь 64 848 грн 74 коп. на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 березня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 64 848 грн 74 коп. на відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". Розмір відшкодування визначено судом з урахуванням засад розумності та справедливості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, про те, що у зв`язку з проведенням відносно ОСОБА_1 досудового розслідування і судового слідства, він зазнав моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", та статтею 1176 ЦК України.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2017 року Державна казначейська служба України подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що Державна казначейська служба України не вчиняла неправомірних дій або бездіяльності відносно позивача, а тому не може нести відповідальність за дії інших державних органів.
Вважала, що право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" виникає у разі встановлення при закритті кримінального провадження факту незаконності притягнення особи як обвинуваченого або незаконності проведення відносно цієї особи інших процесуальних дій, які обмежують права громадянина. Судами попередніх інстанцій не встановлено незаконності у діях відповідачів, тому, на думку заявника, правових підстав для відшкодування моральної шкоди немає. Судами не доведено факту заподіяння позивачу моральної шкоди, її розмір.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 236/2521/16-ц із Краснолиманського міського суду Донецької області. Зупинено виконання рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 березня 2017 року та ухвали апеляційного суду Донецької області від 12 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 березня 2012 року Слов`янським міжрайонним прокурором порушено кримінальну справу відносно головного лікаря КЛПУ "Міський наркологічний диспансер м. Слов`янськ" Ляпіна П. Л. за ознаками кримінального злочину, передбаченого частиною третьої статті 368 КК України та в той же день постановою слідчого до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а.с. 15, 16, 17, 18).
Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн (а.с. 22-28).
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2013 року вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2013 року скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суддів (а.с. 27-30).
Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у лікувально-профілактичних установах охорони здоров`я України на строк 2 роки. Стягнуто 470 грн процесуальних витрат (а.с. 31-37).
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2014 року змінено у частині стягнення процесуальних витрат (а.с. 38-43).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2015 року ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції (а.с. 44-48).
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалоюВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2016 року, вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2014 року скасовано. Кримінальне провадження за частиною другою статті 368 КК України у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину (а.с. 49-50, 51-52).
Судами встановлено, що у період з 26 березня 2012 року по 17 грудня 2015 року (44 місяці 21 день) відносно ОСОБА_1 проводилось досудове та судове слідство з обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд (а.с. 17, 18).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.