Постанова
Іменем України
01 липня 2019 року
м. Київ
справа № 463/3557/17
провадження № 61-25431св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Європейський газовий Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2016 року у складі судді Шеремети Г. І. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2017 року у складі колегії суддів: Шумської Н. Л., Цяцяк Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" (далі - ПАТ "Європейський газовий банк" або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 163 428,06 грн.
Свої вимоги обгрунтовувало тим, що з 18 листопада 2014 року до 30 квітня 2015 року у ПАТ "Європейський газовий банк" була проведена інвентаризація майна, в результаті якої виявлено нестачу майна на суму 163 428,06 грн, за яке ОСОБА_1 є матеріально відповідальним згідно з договором про повну індивідуальну відповідальність, укладеним 29 вересня 2014 року між банком та ним.
Посилаючись на вимоги статті 132 КЗпП України, статей 386, 1166 ЦК України, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2017 року, в задоволенні позову ПАТ "Європейський газовий банк" відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що сам по собі факт укладення з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення на нього матеріальної відповідальності у повному розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з таким вирішенням спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили обставини, що мають значення для справи, а також має місце недоведеність обставин, які суди вважали встановленими та дійшли неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи спір, суди не звернули увагу на положення частини другої статті 133 КЗпП України.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ПАТ "Європейський газовий банк" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди та витребувано з Личаківського районного суду м. Львова зазначену справу.
У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 29 вересня 2014 року між ПАТ "Європейський газовий банк" та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальнуматеріальну відповідальність.
За умовами вказаного договору ОСОБА_1, який займає посаду начальника управління інформаційної безпеки в ПАТ "Європейський газовий банк" та виконує роботу, безпосередньо пов`язану зі збереженням та застосуванням у процесі роботи переданих йому матеріальних цінностей у ПАТ "Європейський газовий банк", приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому банком матеріальних цінностей.
У пунктах 3, 4 договору про повну індивідуальну відповідальність від 29 вересня 2014 року зазначено, що у випадку незабезпечення з вини ОСОБА_1 збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих банку, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства.
Працівник не несе матеріальну відповідальність, якщо збитки завдані не з його вини.
Згідно з актом приймання матеріальних цінностей від 01 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 прийняв на збереження ввірені йому матеріальні цінності у кількості 3078 одиниць на загальну суму 258 666 740,22 грн.
05 грудня 2014 року ОСОБА_1 звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням штату.
При звільненні передавальний акт не складався.
У період з 18 листопада 2014 року до 30 квітня 2015 року у ПАТ "Європейський газовий банк" проведена детальна інвентаризація майна, за результатами якої виявлено недостачу на суму 163428,06 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.