ПОСТАНОВА
Іменем України
05 липня 2019 року
Київ
справа №804/5184/13-а
адміністративне провадження №К/9901/26780/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року (суддя Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року (судді: Іванов С.М. (головуючий), Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі №804/5184/13-а за позовом Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В :
У липні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, заявник, відповідач у справі) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням про розстрочення виконання судового рішення, постанови цього суду від 15 травня 2013 року, у справі за позовом Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення заборгованості, рівними частинами, щомісячно, періодом з дня постановлення відповідної ухвали судом до повного виконання в розмірі 13% від пенсії по інвалідності.
04 серпня 2016 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, у задоволенні заяви платника податків про розстрочення виконання постанови відмовлено.
Відповідачем у справі подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалах жодним чином не надали оцінку доводам відповідача, не врахували наведенні ним дані в розрахунках, тобто не дослідили належним чином всі обставини справи.
28 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою платника податків, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 04 листопада 2017 року, та витребувано справу №804/5184/13-а із Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про те, що на даний час є рішення суду, яким вже розстрочено суму податкового боргу, воно є чинним та таким, що підлягає виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Судами попередніх інстанцій установлено, що податковий орган звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача в рахунок погашення заборгованості зі сплати податку на додану вартість у сумі 166 903,50 гривень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року, позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь державного бюджету в рахунок погашення заборгованості зі сплати податку на додану вартість податковий борг у сумі 166 903,50 гривень.
25 липня 2016 року платник податків звернувся до суду першої інстанції із заявою про розстрочення виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі №804/5184/13-а та допущення виконання постанови рівними частинами, щомісячно, періодом з дня постановлення відповідної ухвали судом до повного виконання в розмірі 13 % від пенсії по інвалідності.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у задоволенні заяви про розстрочення виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі від 15 травня 2013 року № 804/5184/13-а відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про розстрочення виконання постанови суди попередніх інстанцій виходили з того, що на дату розгляду зазначеної заяви чинною є ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, якою сплату податкового боргу відповідача у справі у розмірі 166 903,50 гривень було розстрочено на 369 місяців шляхом погашення 452,88 гривень до 10 числа кожного місяця з моменту набрання ухвалою законної сили.
Здійснюючи касаційний перегляд процесуального питання у справі, Суд вважає за необхідне звернутися до положень наступних норм.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Аналогічні положення закріплені й в частині 2 статті 14 та частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), за змістом яких постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення; це питання також може бути розглянуто за ініціативою суду.