РІШЕННЯ
Іменем України
03 липня 2019 року
Київ
справа №9901/140/19
адміністративне провадження №П/9901/140/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Дашутіна І.В., Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Шевцової Н.В.,
за участі:
секретаря судового засідання Носадча О.Е.,
позивач не з`явився
представника відповідача Русакова І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
12.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому, з урахуванням доповнення до позовної заяви, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 14.02.2019 № 483/0/15-19 "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку";
- зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву про звільнення з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку з урахуванням висновків суду.
Позов мотивовано тим, що відповідно до статті 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 12.07.2018 № 2509- VII (далі - Закон № 2509-VII), вона має необхідний стаж роботи, який дає її право на відставку.
Клопотання сторін та інші процесуальні дії у справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2019 визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючого судді Гриціва М.І., суддів Берназюка Я.О., Гімона М.М., Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді Гриціва М.І. від 21.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 9901/140/19 та призначено судове засідання для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження на 22.04.2019.
22.04.2019 у судовому засіданні відкладено розгляд справи на 17.06.2019.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 13 суддю Гриціва М.І. обрано до Великої Палати Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.05.2019 № 449/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 9901/140/19.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2019 визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючий суддя Мельник-Томенко Ж.М., судді Дашутін І.В., Єресько Л.О., Жук А.В., Мартинюк Н.М.
Ухвалою Верховного суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.05.2019 прийнято до провадження зазначену адміністративну справу та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09:30 год. 19.06.2019.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 19.06.2019 задоволено заяву про самовідвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2019 визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючий суддя Мельник-Томенко Ж.М., судді Дашутін І.В., Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Шевцова Н.В.
Ухвалою Верховного суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 24.06.2019 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 09:30 год. 03.07.2019.
Стислий виклад доводів позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 в обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя вказує на те, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-XII), який діяв на час призначення її суддею, на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Вважає, що з урахуванням змін до Закону № 1402-VIII, внесених Законом № 2509-VII, вона має загального стажу на посаді судді 21 рік 9 місяців 25 днів, що дає їй право на відставку. Наголошує, що на ці обставини вказала і доповідач, член Вищої ради правосуддя Краснощокова Н.С. на засіданні при розгляді її заяви.
Відповідач, в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення від 14.02.2019 № 483/0/15-19 зазначає, що вказане рішення прийняте на підставі наявних у Вищої ради правосуддя документів, матеріалів про звільнення судді та у відповідності до норм чинного законодавства України.
Зокрема, відповідач, з посиланням на абзац 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, частину четверту статті 43 Закону № 2862-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 24 .02.1994 № 4015-XII, абзац 2 статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ № 584/95), вказує, що період роботи позивача адвокатом не може бути зарахований ОСОБА_1 до стажу, що дає їй право на відставку судді, оскільки на день обрання позивача суддею робота на зазначеній посаді не визначалася як стаж, що дає право на відставку судді.
Крім того, відповідач не заперечує, що дійсно на засіданні Вищої ради правосуддя доповідач - член Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 доповіла, що загальний стаж роботи судді Лисянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, складає 22 роки 1 місяць 6 днів. Проте зазначає, що згідно зі статтею 34 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) рішення Вищої ради правосуддя ухвалюються більшістю членів Вищої ради правосуддя. Окрім того, відповідно до пункту 9.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, за результатами розгляду винесеного на засідання питання Вища рада правосуддя може і не погодитися з висновком доповідача. Отже, враховуючи результати голосування Вища рада правосуддя вирішила відмовити позивачу у задоволенні заяви про звільнення з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, просив справу слухати за його відсутності та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача повністю заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Заслухавши пояснення представника відповідача, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права Судом встановлено такі обставини.
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 11.11.2002 № 1001/2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Лисянського районного суду Черкаської області строком на п`ять років.
Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 22.05.2008 № 300-VI позивача обрано на посаду судді місцевого Лисянського районного суду Черкаської області безстроково.
14.01.2019 до Вищої ради правосуддя надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
До вказаної заяви позивачем було додано копію паспорта громадянина України, копію трудової книжки, копію Указу Президента України "Про призначення суддів", копію наказу начальника Черкаського обласного управління юстиції "Про призначення ОСОБА_1 ", копію постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів", біографічну довідку, копію диплома про вищу освіту, копію наказу про відпустку.
Згідно біографічної довідки позивача, виданої консультантом Лисянського районного суду Черкаської області, станом на 08.01.2019 загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 44 роки 3 місяці 16 днів, з яких 19 років 1 місяць 18 днів стаж роботи на посаді судді, з урахуванням трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право для призначення на посаду судді, зокрема:
з 15.09.1986 по 31.05.1993 - член Черкаської обласної колегії адвокатів з місцем роботи в юридичній консультації Лисянського району, смт. Лисянка Черкаської області;
з 01.06.1993 по 20.11.2002 - адвокат Спілки адвокатів України у Черкаській області з місцем роботи у смт. Лисянка Черкаської області.
24.01.2019 за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку, членом Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 складено висновок, яким запропоновано прийняти рішення про її звільнення з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку, з мотивів достатнього для відставки стажу роботи на посаді судді, який складає 22 роки 1 місяць 6 днів.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали Вища рада правосуддя прийняла рішення від 14.02.2019 № 483/0/15-19, яким відмовила у задоволенні заяви про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Лисянського районного суду Черкаської області у відставку.
Відповідач у своєму рішенні зазначив, що загальний стаж роботи позивача, що дає право на відставку, з урахуванням половини строку навчання у вищому навчальному закладі (2 роки 6 місяців 22 дні), становить 18 років 9 місяців 25 днів.
Між сторонами у справі виник спір стосовно не зарахування Вищою радою правосуддя до стажу роботи позивача, що дає останньому право на відставку судді, саме 3 років стажу роботи, вимога щодо якого надавала право для призначення на посаду судді. Щодо зарахування інших періодів роботи позивача для визначення стажу, що дає право на відставку судді, між сторонами спору немає.
Джерела права та акти їх застосування
Частина друга статті 19 Конституції України. Органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Частина шоста статті 126 Конституції України. Підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.
Частина третя статті 127 Конституції України. На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Пункт 4 частини першої статті 131 Конституції України. В Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Частина перша статті 7 Закону № 2862-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді вперше). На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Абзац 2 частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді вперше). До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Частина перша статті 69 Закону № 1402-VIII (в редакції, чинній з 05.08.2018). На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
Стаття 112 Закону № 1402-VIII (в редакції, чинній з 05.08.2018). Суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".