ПОСТАНОВА
Іменем України
05 липня 2019 року
Київ
справа №815/7224/15
адміністративне провадження №К/9901/10484/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 у складі Єфіменка К.С. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 у складі суддів Домусчі С.Д., Коваля М.П., Кравця О.О. у справі № 815/7224/15 за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області, третя особа - ОСОБА_2, про скасування постанови про передачу майна стягувачу, акту про передачу арештованого нерухомого майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області, в якому просила:
- скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області про передачу майна стягувачу від 03.07.2015 по виконавчому провадженню № 34843442;
- скасувати акт відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області про передачу арештованого нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 03.07.2015 по виконавчому провадженню № 34843442.
2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.1. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. 03.07.2014 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області відкрито виконавче провадження № 43843442 щодо примусового виконання виконавчого листа № 509/1845/13 від 19.06.2014, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 167 436 грн 96 коп.
3.2. 05.09.2014 державним виконавцем накладено арешт на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
3.3. В подальшому державним виконавцем винесено постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні від 08.10.2014 для надання письмового висновку з питань оцінки 1/3 частини квартири за вказаною адресою.
3.4. Державним виконавцем 17.10.2014 отримано експертний висновок ТОВ "РОСЛА" щодо оцінки 1/3 частини квартири боржника станом на 08.10.2014, а 06.11.2014 - направлено заявку на реалізацію арештованого майна до Головного управління Державної виконавчої служби Територіального управління юстиції в Одеській області. Реалізація арештованого майна боржника здійснювалась шляхом проведення електронних торгів, за результатами яких 24.12.2014, 13.02.2015 та 25.03.2015 реалізація майна не відбулася, у зв`язку з відсутністю покупців.
3.5. Відтак, 03.07.2015 державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу та складено акт про передачу арештованого нерухомого майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 03.07.2015.
3.6. Позивач, яка є дочкою боржника, звернулась до суду із вказаним позовом та зазначила, що державним виконавцем було передано майно стягувачу використавши звіт про оцінку майна, який втратив чинність. Крім того, позивач зазначає, що на момент винесення оскаржуваних актів державного виконавця боржник у виконавчому провадженні помер, а їй, як його спадкоємиці, не було відомо про існування виконавчого провадження.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що позивач не є учасником виконавчого провадження № 43843442, а тому її права не можуть бути захищені в судовому процесі, в розумінні статті 6 Кодексу адміністративного судочинства. Зазначений висновок судів ґрунтується на тому, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття позивачем спадщини, рішення суду про встановлення факту постійного проживання спадкоємця та спадкодавця.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи касаційної інстанції зводяться до того, що судами було помилково встановлено місце проживання позивачки на час відкриття спадщини, що стало підставою для помилкового висновку про відсутність порушеного права позивача.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6.1. Частина друга статті 55. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
6.2. Частина третя статті 124. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
7. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
7.1. Стаття 6 Право на справедливий суд
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
7.2. Стаття 13 Право на ефективний засіб юридичного захисту
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
8. Кодекс адміністративного судочинства України
8.1. Частина перша статті 2. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
8.2. Частина перша статті 5. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
8.3. Пункт 1 частини першої статті 19. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
9. Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011.
"Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист"