ПОСТАНОВА
Іменем України
05 липня 2019 року
Київ
справа №804/4377/14
адміністративне провадження №К/9901/10720/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2015 у складі суддів Ясенової Т.І., Головко О.В., Суховарова А.С. у справі № 804/4377/14 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дії та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 03.01.2013 по виконавчому провадженню № 8130761,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" звернулось з адміністративним позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 по виконавчому провадженню № 8130761;
- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 по виконавчому провадженню № 8130761.
2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судом вказано на відсутність в діях державного виконавця порушень під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
2.1. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Судом апеляційної інстанції визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2013 по виконавчому провадженню № 8130761, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2003 з примусового виконання виконавчого напису від 06.03.2003 № 446, виданого приватним нотаріусом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" боргу в сумі 8 087 055, 18 грн. Вказаною постановою було надано боржнику 5-денний строк, з моменту отримання постанови, для добровільного виконання рішення суду.
3.2. В подальшому, постановою державного виконавця від 16.04.2003 виконавче провадження було зупинено на підставі пункту 8 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV у зв`язку з надходженням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2002 у справі № Б/26/173/02 про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
3.3. Постановою державного виконавця від 09.11.2004 виконавче провадження було поновлено у зв`язку з надходженням 08.11.2004 ухвали господарського суду Дніпропетровської області про припинення провадження у справі про банкрутство.
3.4. У період з 09.11.2004 по 23.06.2005 органом державної виконавчої служби вживалися заходи з примусового виконання виконавчого напису боржником, а саме: прийнято постанову про розшук майна боржника, постанову про арешт коштів боржника, які направлялися для виконання до банківських установ і вживалися інші дії направлені на примусове виконання виконавчого напису, що підтверджується копіями матеріалів виконавчого провадження.
3.5. На підставі статей 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з прийняттям 23.06.2005 Закону України „Про міри направлені на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-ІV постановою державного виконавця від 26.06.2005 було зупинено виконавче провадження.
3.6. Після закінчення дії Закону України "Про міри направлені на забезпечення стабільного функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-ІV 01.01.2013 державним виконавцем прийнято постанову від 03.01.2013 про поновлення виконавчого провадження.
3.7. 03.01.2013 постановою державного виконавця знову зупинено виконавче провадження у зв`язку з тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 у справі № Б24/235/05 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" та оголошено мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі пункту 8 частини першої статті 37, статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
3.8. Водночас, постановою державного виконавця 03.01.2013 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 404 352, 75 грн на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням статті 46 Закону України "Про виконавче провадження", яка діяла до внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" від 10.07.2003 № 1095-ІV.
3.9. Оскільки, станом на момент розгляду справи, відбулось списання заборгованості боржника, у відповідності до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 № 3319-VІ, позивач звернуся із вказаним позовом до суду оскільки вважає дії державного виконавця незаконними, а постанову про стягнення виконавчого збору такою, що підлягає скасуванню.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на те, що державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору оскільки останнім не було виконано рішення суду у строк наданий для добровільного виконання. Крім того, судом вказано на те, що стягнення з боржника коштів у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.
4.1. Суд апеляційної інстанції не погодився із висновками суду першої інстанції та вказав на те, що стягнення коштів з боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство є порушенням норм чинного законодавства України. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що державним виконавцем протиправно застосовано положення Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка втратила чинність на момент вчинення виконавчої дії.
За наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача судом апеляційної інстанції скасовано оскаржуване рішення суду першої інстанції, та прийнято нове, яким частково задоволено позовні вимоги.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач звернувся до суду із касаційною скаргою оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано зроблено висновок про існування заборони стягнення коштів з боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, відтак просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити без змін постанову суду першої інстанції.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Стаття 19.Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7. Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV)
Стаття 1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).