ПОСТАНОВА
Іменем України
04 липня 2019 року
Київ
справа №826/7561/16
адміністративне провадження №К/9901/10189/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Калашнікової О.В. (суддя-доповідач),
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
за участю секретаря судового засідання Носадчої О.Е.,
учасники справи:
представник позивача Шахов Дмитро Артемович
розглянув у судовому засіданні
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Київській області
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року
(суддя - Келеберда В.І.),
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року
(суддя - Келеберда В.І.),
ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Літвінова Н.М., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.)
у справі № 826/7561/16
за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, Позивач, боржник)
до Головного територіального управління юстиції у Київській області (надалі - ГТУЮ у Київській області, Управління, Відповідач)
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Промислово-фінансовий банк" (надалі - ПАТ "Промислово-фінансовий банк", Банк)
про визнання протиправними та скасування постанов.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови, винесені в рамках виконавчого провадження № 45957286:
- від 12 січня 2015 року про арешт майна боржника та заборону на його відчуження(з метою збереження майна боржника);
- від 19 лютого 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (внаслідок невиконання у наданий строк виконавчого напису);
- від 19 лютого 2015 року про арешт майна боржника в межах суми виконавчого збору;.
- від 18 січня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 49831282 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з вищенаведеним позовом.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року позов задоволено в повному обсязі.
4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року, зокрема, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Київській області на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року (про визнання поважною причину пропуску позивачем строку на звернення до суду).
5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
6. Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року про визнання поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року та з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, ГТУЮ у Київській області звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків обставинам справи, просить їх скасувати та прийняту нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
7. Представником позивача надіслано заперечення на касаційну скаргу ГТУЮ у Київській області, в яких просив відмовити у задоволенні скарги, залишивши без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року.
8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ПФБ КРЕДИТ", яка є правонаступником ПАТ "Промислово-фінансовий банк", надіслало до суду заяву про розгляд справи без їх участі, також просило суд ухвалити постанову за касаційною скаргою Управління відповідно до вимог чинного законодавства та обставин справи.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 26 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження №4597286 з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп О.Е. про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 на користь ПАТ "Промислово-фінансовий банк" та надано боржнику (позивачу) семиденний строк з дня винесення постанови на самостійне виконання зазначеного напису.
10. Постановою державного виконавця від 12 січня 2015 року з метою збереження майна боржника накладено арешт на наступне майно боржника (позивача):
- житловий будинок загальною площею 365,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок загальною площею 207,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку площею 0,0797 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку площею 0,0385 га, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 . Внаслідок невиконання в добровільному порядку Позивачем (боржником) виконавчого документу, 19 лютого 2015 року відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 606 856,80 грн.
12. Оскільки боржником не було сплачено виконавчий збір, постановою від 19 лютого 2015 року накладено арешт на все майно боржника в межах суми виконавчого збору.
13. Постановою від 14 січня 2016 року повернуто виконавчий документ ПАТ "Промислово-фінансовий банк" на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
14. 18 січня 2016 року відкрито виконавче провадження №49831282 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору від 19 лютого 2015 року № 45957286.
15. Не погоджуючись із постановами відповідача від 12 січня 2015 року про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, від 19 лютого 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору, від 19 лютого 2015 року про арешт майна боржника в межах суми виконавчого збору, від 18 січня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 49831282 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, ОСОБА_1 звернувся до суду.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позовні вимого, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що початок перебігу строку на добровільне виконання виконавчого документу визначається датою винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, проте залежить від отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Враховуючи ненадання відповідачем доказів направлення боржнику (позивачу) копії постанови про відкриття виконавчого провадження, строк на добровільне виконання виконавчого документу, станом на час винесення оскаржуваних постанов, не закінчився .
17. Окрім того, судами наголошено, що протиправність постанови від 19 лютого 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору прямо вказує на протиправність постанови від 18 січня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 49831282 з примусового виконання постанови по стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору від 19 лютого 2015 року № 45957286.
18. Щодо постанов про накладення арешту на майно боржника, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про їх протиправність, оскільки на час прийняття першої постанови про накладення арешту на майно боржника не закінчився строк на добровільне виконання виконавчого документу. Також зазначили, що протиправність постанови від 19 травня 2015 року про стягнення з позивача виконавчого збору прямо вказує на безпідставність другої постанови про арешт майна боржника, прийнятої у зв`язку зі стягненням з позивача виконавчого збору.
IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. У касаційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції, поновлюючи ОСОБА_1 строк звернення до суду, порушив вимоги статті 159 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) і не вказав належного обґрунтування визнання поважними причин пропуску строку позивачем.
20. Також Управління вказало про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо не забезпечення боржнику (позивачу) можливості добровільного виконання виконавчих документів та не доведеність до відома наявність відкритого виконавчого провадження. На думку, відповідача, боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження за умови надіслання йому постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Неповідомлення боржником про зміну своєї адреси не є підставою для визнання його таким, що не є повідомлений належним чином.
21. Також відповідач зазначив, що ненадання доказів отримання позивачем оскаржуваних постанов є неможливим, оскільки на офіційному веб сайті Укрпошти інформація про відстеження пересилання поштових відправлень зберігається шість місяців.
22. У свою чергу, ГТУЮ у Київській області в касаційній скарзі вказало, що строки оскарження процесуальних документів, винесених в межах виконавчого провадження № 49831282 та № 45957286 сплинув після закінчення 10-денного строку із моменту ознайомлення представником ОСОБА_1 за дорученням ОСОБА_2 з матеріалами виконавчих проваджень - 16 лютого 2016 року.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Щодо оскарження відповідачем ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року про визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду, Верховний Суд зазначає наступне.
24. Пунктом 4 Розділу VII Перехідних положень КАС України (в редакції, шо діє на момент розгляду справи в суді касаційної інстанції) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25. Відповідно до частини другої статті 328 КАС України (в редакції, що діє з 1 грудня 2017 року) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
26. Таким чином, законодавством передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть переглядатись судом касаційної інстанції, але за умови перегляду їх судом апеляційної інстанції.
27. Відповідно до статті 211 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зазначена норма кореспондується з нормами статей 321 та 328 КАС України в редакції, чинній на момент розгляду даної справи Верховним Судом.
28. Отже, зважаючи на те, що ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року не переглядалась судом в апеляційному порядку, а тому таке рішення не може бути предметом розгляду та оцінки суду касаційної інстанції. Таким чином, перегляду підлягають лише постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року.
29. Стосовно обґрунтованості касаційної скарги Управління в частині оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, Верховний Суд зазначає наступне.
30. У своїй касаційній скарзі відповідач наголошував, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях не наведено обґрунтованих підстав для поновлення Позивачу строку звернення до суду. На думку Управління, перебіг строку звернення до суду у ОСОБА_1 почався з 16 лютого 2016 року, коли його представник - ОСОБА_2 ознайомився із матеріалами виконавчих проваджень.
31. Суд першої інстанції, поновлюючи Позивачу строк звернення до суду, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що підставою для визнання поважності причини пропуску такого строку слугувало неналежне виконання представником Позивача - ОСОБА_2 своїх зобов`язань, а саме - ненадання ОСОБА_1 фотокопій документів виконавчих проваджень № 45957286 та № 49831282.