ПОСТАНОВА
Іменем України
02 липня 2019 року
Київ
справа №819/1365/17
адміністративне провадження №К/9901/36377/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 (суддя - Дерех Н.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді: Затолочний В.С., Шавель Р.М.) у справі №819/1365/17 за позовом Приватного малого підприємства "Галактика" до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Приватне мале підприємство "Галактика" (далі - ПМП "Галактика") звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області) від 07.06.2017 №0004581202 та №0004591202.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Тернопільській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Тернопільській області посилається на те, що у випадку купівлі-продажу нерухомості на орендованій земельній ділянці, за землю платять обидва: продавець - орендну плату до припинення договору оренди, покупець - плату за землю до оформлення договору оренди. Крім того, позивачем визначено суму грошового зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб шляхом подання до контролюючого органу податкової звітності. Зокрема, податкова декларація з плати за землю від 11.02.2016, від 14.05.2016, згідно яких ПМП "Галактика" зобов`язувалося протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця сплачувати орендну плату за землю у розмірі 6731,30 грн., що ним і здійснювалося.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання з плати за землю (орендна плата).
За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.05.2017 №3041/19-00-12-02/14029559, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб із затримкою до 30 календарних днів включно та більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.
ГУ ДФС у Тернопільській області на підставі названого акта перевірки 07.06.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004581202 за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20%, а саме 4364,43 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0004591202 за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10%, а саме 1993,33 грн.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно із підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.