ПОСТАНОВА
Іменем України
04 липня 2019 року
Київ
справа №766/12299/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22263/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Азово-Чорноморське РУ Держприкордонслужби України) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (судді Золотніков О.С., Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі № 766/12299/16-а за позовом ОСОБА_1 до Азово-Чорноморське РУ Держприкордонслужби України про визнання протиправним та скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Азово-Чорноморського РУ Держприкордонслужби України, в якому, з урахуванням заяв про доповнення та збільшення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 15 серпня 2016 року № 226-ВВ "Про притягнення до відповідальності", а судові витрати покласти на відповідача.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 вересня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
Не погодившись з рішенням апеляційного суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року.
На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог начальник Азово-Чорноморського РУ Держприкордонслужби України зазначив, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги вимоги чинного законодавства України, якими державою на командира військової частини покладено обов`язок стосовно кожного випадку правопорушення прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до дисциплінарної відповідальності. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду дійшла помилкового висновку про необхідність проведення службового розслідування, та забезпечення прав щодо надання пояснень та участь у процесі прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення. Суд, ухвалюючи постанову від 12 вересня 2017 року, фактично підмінив собою командира військової частини, мотиви суду є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства. Також помилковим є висновок апеляційного суду про відсутність обов`язку військовослужбовця додержуватися військової дисципліни, громадського порядку, а також правил поведінки і військового вітання військовослужбовців у повсякденному житті та у вихідний день, у тому числі, на території військової частини.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 указує на те, що перебуваючи на території військової частини 13 серпня 2016 року він вважався таким, що не виконував обов`язки військової служби та, як наслідок, не мав обов`язку виконувати вимоги статті 83 Стройового статуту Збройних Сил України (далі - Стройовий статут) та статті 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби). Також позивач вказує про те, що спірний наказ прийнято лише на підставі рапорту заступника начальника Азово-Чорноморського РУ Держприкордонслужби України полковника ОСОБА_2., в якому зазначено про порушення ОСОБА_1 . положень Стройового статуту та Статуту внутрішньої служби, проте будь-яких пояснень з цього приводу позивач не надавав. На думку ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції повно та всебічно розглянуто дану справу, підстав для скасування судового рішення немає.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 09 листопада 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу Азово-Чорноморського РУ Держприкордонслужби України передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О.В. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.
31 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 537/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі й запереченнях доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що в період з 31 грудня 2015 до 20 грудня 2016 року майор ОСОБА_1 проходив службу на посаді головного аудитора сектору внутрішнього аудиту Азово-Чорноморського РУ Держприкордонслужби України.
13 серпня 2016 року заступником начальника Азово-Чорноморського РУ Держприкордонслужби України полковником ОСОБА_2. на ім`я начальника Азово-Чорноморського РУ подано рапорт з клопотанням про притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Наказом начальника Азово-Чорноморського РУ Держприкордонслужби України від 15 серпня 2016 року № 226-ВВ "Про притягнення до відповідальності" за порушення вимог статті 33 Статуту внутрішньої служби та статті 83 Стройового статуту, що виразилось у неналежному дотриманні правил поведінки та порядку виконання елементів військової ввічливості по відношенню до старшого за своїм службовим становищем і військовим званням, головному аудитору сектору внутрішнього аудиту Азово-Чорноморського РУ майору ОСОБА_1 оголошено "сувору догану".
Не погодившись із зазначеним наказом відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок додержання військової дисципліни, громадського порядку, а також правил поведінки і військового вітання лежить на військовослужбовцях не тільки при виконанні обов`язків військової служби. Начальник Азово-Чорноморського РУ наділений сукупністю прав та обов`язків, що надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою поведінки підлеглого офіцера. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність порушень у діях відповідача, наказ є таким, що винесений правомірно, в межах наданої законом компетенції.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції керувався тим, що накладенню дисциплінарного стягнення на військовослужбовця має передувати повне встановлення командиром (начальником) обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Проте всупереч статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут) службове розслідування на підставі рапорту полковника ОСОБА_2. призначено не було, а з самого рапорту неможливо встановити наявність дисциплінарного правопорушення у діях ОСОБА_1 . Суд дійшов висновку, що спірний наказ суперечить вимогам обґрунтованості, оскільки при його виданні не встановлені, а, отже, і не враховані всі обставини, що мають значення для прийняття рішення. При цьому відповідач не забезпечив право позивача на участь у процесі прийняття рішення.
Верховний Суд вважає правильним такий висновок апеляційного суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" затверджено Дисциплінарний статут, згідно преамбули якого цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Дія Статуту поширюється, у тому числі, на Державну прикордонну службу України.
У статтях 1, 2 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.