ПОСТАНОВА
Іменем України
27 червня 2019 року
Київ
справа №2а-16651/10/2670
касаційне провадження №К/9901/26296/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 2а-16651/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.
Справа розглядалася судами неодноразово.
За результатами останнього її розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 15.06.2011 позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.02.2016 скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "УкрСервісМонтаж" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 та залишити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від15.06.2011 в силі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: частини другої статті 19 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на тому, що висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ВКП "УкрСервісМонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 24.03.2010 № 156/23-3/33235128.
На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010 № 0003072303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1190723 грн. (793815 грн. - основний платіж, 396908 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "ПромТехКом" за нікчемними правочинами (договір від 21.04.2008 № 114 про виконання робіт з поставки товарів, виконання будівельно-монтажних робіт та додаткові угоди до нього).
Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на надану Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва 23.03.2010 довідку № 56/23-205/32594649, в якій зазначено про нікчемність договорів, укладених контрагентом позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Релан", що, на переконання відповідача, обумовлює і нікчемність розглядуваних господарських зобов`язань. Відповідач також наголошує на тому, що згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 (засновник та директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Релан") він не здійснював реєстрацію очолюваного суб`єкта господарювання та жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності юридичної особи не підписував.
Крім того, відповідач вказував на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПромТехКом" основних засобів та в достатній кількості трудових ресурсів.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.