ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/4994/18
Верховний Суд у складі суддів обʼєднаної палати Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - публічного акціонерного товариства Банк "Траст" (далі - Банк) - не зʼявився,
відповідача - фізичної особи - підприємця Сергієнко Марини Миколаївни (далі - ФОП Сергієнко М.М.) - Григоришина О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Банку
на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2018 (суддя Мудрий С.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 [колегія суддів: Михальська Ю.Б. (головуючий), судді Тищенко А.І., Скрипка І.М.]
зі справи № 910/4994/18
за позовом Банку до ФОП Сергієнко М.М.
про визнання недійсним договору та стягнення 710 400 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ФОП Сергієнко М.М. про визнання недійсним Договору надання послуг у сфері інформатизації від 01.03.2016 № 06-03/16 (далі - Договір) та стягнення 710 400,00 грн.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що спірний правочин є фіктивним, оскільки не був спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним. За твердженнями позивача, укладаючи Договір сторони не мали наміру його виконувати, а підписання актів приймання-передачі наданих послуг та їх оплата відбулися без реального надання послуг у сфері інформатизації відповідачем. Враховуючи незаконність спірного правочину, він також є нікчемним відповідно до пункту 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки відповідач є повʼязаною особою Банку. Позивач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення на його користь з відповідача грошових коштів у розмірі 710 400,00 грн., сплачених за спірним Договором.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовано відсутністю підстав для визнання Договору фіктивним та, як результат, застосування наслідків його недійсності, оскільки обставини виконання Договору сторонами підтверджуються наявними в матеріалах справи двосторонніми актами приймання-передачі наданих послуг та їх фактичною оплатою. Також суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання Договору нікчемним на підставі пункту 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки за змістом цієї статті сам факт укладення договору з повʼязаною з банком особою не свідчить про те, що такий договір є нікчемним у силу закону, при цьому умовою для визнання договору нікчемним є встановлення факту невідповідності такого правочину вимогам законодавства України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Банк, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. За твердженнями скаржника, внаслідок порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій неповно встановлені фактичні обставини справи щодо наявності підстав для визнання Договору недійсним і застосування наслідків його недійсності, які зі свого боку призвели до помилкової відмови в позові. Також скаржник зазначає, що суди мали застосувати до спірних правовідносин положення пункту 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 216, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), але через неправильний аналіз фактичних обставин справи та помилково встановлені обставини справи не застосували наведених норм матеріального права.
4.2. Так, на порушення вимог статті 236 ГПК України суди попередніх інстанцій не врахували обставин відсутності в матеріалах справи доказів як реального виконання умов Договору сторонами, так і намірів сторін його виконувати. Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам позивача щодо фіктивності спірного правочину, у тому числі й про те, що:
- відповідач не отримував вихідних даних для проведення консультування (технічне завдання), без отримання яких він не мав можливості надавати визначені Договором послуги;
- відповідач не отримував обладнаного робочого місця у позивача або ж віддаленого доступу до його інформаційно-програмного забезпечення із передачею відповідного пароля-доступу задля забезпечення інформаційної підтримки та обслуговування, як це передбачено Договором;
- відповідач не отримував права адміністратора та не створював облікового запису на сервері позивача, що унеможливлює надання послуг, зазначених в актах приймання-передачі;
- за отриманням технічного завдання, а також робочого місця або віддаленого доступу до інформаційно-програмного забезпечення відповідач до позивача не звертався;
- зазначивши про недоведеність цих тверджень позивача, суди попередніх інстанцій не врахували обставин обʼєктивної неможливості надання стороною доказів невчинення іншим учасником правовідносин відповідних дій і на порушення вимог частини другої статті 74 ГПК України не зобовʼязали відповідача надати докази звернення до позивача за отриманням технічного завдання, виділення відповідного робочого місця або надання віддаленого доступу до його інформаційно-програмного забезпечення;
- підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг містять лише загальний підсумок витраченого часу на надання різних за змістом послуг (послуги фахівців з налаштування обладнання; підтримка всіх змін обладнання при зміні вимог законодавства; проведення навчання співробітників позивача тощо) та не відображають часу, протягом якого надавалась кожна з цих послуг;
- відповідно до загального підсумку витраченого відповідачем часу на надання послуг (426 годин), останній мав знаходитися на обладнаному робочому місці у приміщенні банку упродовж 53-х робочих днів, однак, згідно з даними служби безпеки позивача відповідач до приміщення банку не приходила, віддаленого доступу до компʼютерного сервера не отримувала;
- акти приймання-передачі наданих послуг за Договором не погоджені зі службою безпеки позивача, хоча у 2016 році з цією службою погоджувались усі акти приймання-передачі послуг і робіт з контрагентами позивача на суму понад 25 000 грн.
4.3. Зʼясовуючи обставини виконання спірного Договору сторонами, суди попередніх інстанцій обмежились лише оцінкою актів приймання-передачі наданих послуг та доказів оплати послуг, не врахувавши при цьому доводів позивача щодо фактичної неможливості надання відповідачем послуг за спірним Договором, що свідчить про формальний підхід судів в оцінці доказів зі справи.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. ФОП Сергієнко М.М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила оскаржувані судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
6. НАДХОДЖЕННЯ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ НА РОЗГЛЯД ОБʼЄДНАНОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6.1. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2019 відкрито касаційне провадження зі справи № 910/4994/18 за касаційною скаргою Банку на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018, розгляд скарги призначено на 07.05.2019.
6.2. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2019 справу № 910/4994/18 передано на розгляд обʼєднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступити від правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми статті 234 ЦК України, викладеного у раніше ухваленому рішенні зі справи № 910/23722/17.
6.3. Передаючи справу на розгляд обʼєднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що у справі № 910/4994/18 укладений між сторонами Договір має ознаки фіктивного правочину, тому що встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини справи вказують на те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, свідчать про умисел обох сторін оспорюваного правочину приховати справжні наміри учасників правочину, оскільки в актах приймання-передачі послуг не деталізовані послуги, які були надані, не зазначено фактичної кількості затраченого відповідачем часу на надання кожної із послуг, перелічених в актах, тобто не останні дають змоги достеменно стверджувати про реальне виконання договору. Крім того, оплата наданих послуг здійснювалась під час запровадженої процедури ліквідації Банку, що, в свою чергу, може вказувати на виведення активів (грошових коштів).
Натомість у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 зі справи № 910/23722/17 [колегія суддів: Суховий В.Г. (головуючий), судді Берднік І.С., Пєсков В.Г.] за позовом Банку до товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Софт" про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину суд за тотожних встановлених обставин справи погодився з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість посилань позивача на фіктивність укладеного договору з огляду на його фактичне виконання сторонами.
7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7.1. 01.02.2016 Банк (замовник) та ФОП Сергієнко М.М. (виконавець) уклали Договір, за умовами якого виконавець надає замовнику послуги у сфері інформатизації та обслуговування, а саме:
- консультування щодо типу та конфігурації компʼютерних технічних засобів та використання програмного забезпечення, аналіз інформаційних потреб користувачів та пошук найоптимальніших рішень;
- обслуговування та підтримка робочого стану інформаційних, компʼютерних систем офісної електронно-обчислювальної, вимірювальної, електронної техніки, компʼютерного обладнання, принтерів та іншого обладнання, що є на балансі або в орендному користуванні у замовника.
7.2. Відповідно до пункту 1.3 Договору замовник зобовʼязується прийняти зазначені послуги та оплатити їх у повному обсязі.
7.3. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору послуги, які були надані виконавцем замовникові за цим договором, оплачуються замовником в залежності від обсягів наданих послуг з розрахунку 1 200 грн. за одну годину роботи виконавця шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у договорі, на підставі підписаного акта наданих послуг. Оплата за надані згідно з договором послуги здійснюється замовником щомісячно після підписання актів приймання-передачі наданих послуг, відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг, що складаються виконавцем у двох примірниках, та не пізніше 5-ти календарних днів, з дня, що настає за звітним місяцем, надаються для погодження замовнику.
7.4. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2016 року (пункт 6.1 Договору).
7.5. На виконання умов Договору сторонами підписано акти приймання-передачі наданих послуг до Договору на загальну суму 710 400,00 грн., а саме: від 08.04.2016 на суму 184 800,00 грн., від 26.04.2016 на суму 172 800,00 грн., від 25.05.2016 на суму 172 800,00 грн., від 13.07.2016 на суму 180 000,00 грн.
7.6. Оплата позивачем відповідачу наданих послуг згідно з актами приймання-передачі наданих послуг підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.
7.7. Рішенням Правління Національного банку України від 29.12.2016 № 559-рш та прийнятим на його виконання рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) від 30.12.2016 № 3085 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "ТРАСТ" та делегування повноважень ліквідатора банку", вирішено Банк ліквідувати, запроваджено процедуру його ліквідації з 30.12.2016 до 29.12.2018 включно, призначено уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації Банку Кухарева В.В.
7.8. На підставі наказів уповноваженої особи ФГВФО Кухарева В.В. від 07.12.2016, від 27.12.2016, 04.01.2017 та від 06.02.2017 з метою виконання обовʼязку зі збереження активів Банку утворено комісію з перевірки договорів на виявлення ознак нікчемності.
7.9. Комісія провела перевірку договорів, укладених Банком, на предмет нікчемності за період з 15.12.2015 до 07.12.2016, за результатами якої виявлено ознаки нікчемності Договору, передбачені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Комісія встановила, що Договір не відповідає вимогам, передбаченим частиною пʼятою статті 203 ЦК України, оскільки зазначений правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, тому він містить ознаки фіктивного правочину. Актом з питань перевірки правочинів від 13.06.2017 комісія рекомендувала визнати Договір нікчемним.
7.10. Наказом уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Банку Кухарева В.В. від 15.06.2016 № 143-ЛТ Договір було визнано нікчемними, про що на адресу ФОП Сергієнко М.М. 15.06.2017 направлено відповідне повідомлення з вимогою повернути грошові кошти в сумі 710 400 грн., які отримані нею за Договором.
7.11. У повідомленні було також зазначено, що ФОП Сергієнко М.М. та Банк є повʼязаними особами, оскільки протягом 2016 року основними контрагентами ФОП Сергієнко М.М. були товариство з обмеженою відповідальністю "ІЗІ Софт" (далі - ТОВ "ІЗІ Софт") та товариство з обмеженою відповідальністю "АВК "Конфекшнері" (далі - ТОВ "Конфекшнері"). Зазначені товариства є повʼязаними з Банком особами та містяться в офіційно поданому до Національного банку України переліку осіб, повʼязаних з Банком. Повʼязаність ФОП Сергієнко М.М. та Банку визначена згідно з Положенням "Про визначення повʼязаних із банком осіб", затвердженим постановою Національного банку України від 12.05.2015 № 315, за критерієм економічної залежності (основним джерелом надходжень, у тому числі для погашення заборгованості або виконання зобовʼязань, особи є кошти банку та/або повʼязаної з банком особи або особи, яка має ознаки повʼязаності).
8. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1.1. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.1.2. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
8.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.2.1. Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності.
8.2.2. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 38 цього Закону Фонд зобовʼязаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобовʼязаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобовʼязаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.