У Х В А Л А
2 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 2797015
Провадження № 13-37зк19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Єленіної Ж.М.,
суддів: Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд вироку Харківського обласного суду від 14 червня 2001 року, який ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2001 року змінено,
установила:
Вироком Харківського обласного суду від 14 червня 2001 року ОСОБА_6 визнано винним та засуджено: зап.п. "а", "й", "і", "ж", "з" ст. 93 Кримінального кодексу України 1960 року(далі - КК 1960 року) - до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; за ч. 2 ст. 143 КК 1960 року - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 194 КК 1960 року - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 222 КК 1960 року - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ст. 208 КК 1960 року - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 42 КК 1960 року за сукупністю злочинів ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2001 року вирок щодо ОСОБА_6 змінено, виключено із обвинувачення кваліфікуючу ознаку, передбачену п. "й" ст. 93 КК 1960 року -вчинення умисного вбивства на замовлення. Цей же вирок щодо ОСОБА_6 приведено у відповідність із Кримінальним кодексам України 2001 року (далі - КК 2001 року): перекваліфіковано його дії з ч. 2 ст. 143 КК 1960 року на ч. 2 ст. 190 КК 2001 року і призначено за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; з ч. 1 ст. 194 КК 1960 року на ч. 1 ст. 358 КК 2001 року і призначено за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 42 КК 1960 року за сукупністю злочинів, передбачених п.п. "а", "і", "ж", "з" ст. 93, ч. 1 ст. 222 і ст. 208 КК 1960 року, ч. 2 ст. 190 та ч. 1 ст. 358 КК 2001 року остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Днем народження ОСОБА_6 вважати ІНФОРМАЦІЯ_1. У решті зазначений вирок залишено без змін.
25 червня 2019 року (згідно відмітки поштового відділення на конверті), а також електронною поштою ОСОБА_6 в порядку ч. 2 ст. 8 Конституції України звернувся до Верховного Суду із заявою для її розгляду у складі Великої Палати Верховного Суду. Просив переглянути та скасувати вирок Харківського обласного суду від 14 червня 2001 року, а справу направити на новий судовий розгляд. Засуджений висловив свою незгоду з встановленими у справі фактичними обставинами та послався на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду справи.
Перевіривши порядок подання заяви, передбачений ст. 463 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та її відповідність вимогам статей 459, 462 КПК, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття провадження з таких міркувань.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII) та розпочав роботу Верховний Суд.
Вищезазначеним законом також внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду наділена повноваженнями щодо перегляду судових рішень з підстав і в порядку, визначених главою 34 КПК.
Законом № 2147-VIII внесені зміни до ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України 2012 року (далі - КПК 2012 року), якими встановлення Конституційним Судом України неконституційності, конституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, віднесено до виключних обставин.