Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 320/888/14-ц
провадження № 61-34385св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О.,
Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи: орган опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області; орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 листопада 2016 року у складі судді Горбачової Ю. В., та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2017 року у складі колегії суддів:
Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, у якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо до малолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах із березня 2009 року до червня 2013 року, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після припинення стосунків та сумісного проживання, малолітня дитина залишилася проживати разом із матір`ю та перебуває повністю на її утриманні. Батько участі у вихованні, матеріальному забезпеченні сина не бере, не цікавиться його життям, духовним та розумовим розвитком, що свідчить про невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків.
Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2014 року, яким позов ОСОБА_1 було задоволено, у подальшому було скасовано в порядку задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення ухвалою суду першої інстанції від 15 квітня
2014 року, справу призначено до розгляду в загальному порядку.
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Зустрічний позов обгрунтовано тим, що з моменту припинення спільного проживання сторони не могли домовитися про участь батька у вихованні сина, їх зустрічі. Всі намагання ОСОБА_2 мирним шляхом врегулювати спір призводили лише до конфліктів, оскільки відповідач штучно створювала перешкоди у спілкуванні та зустрічах із дитиною. Позивач за зустрічним позовом намагався налагодити нормальний зв`язок із сином, брати участь у його вихованні, утриманні, розвитку його здібностей та забезпечувати його всім необхідним для нормального розвитку та становлення.
Вважав, що ОСОБА_1 порушує його права як батька, а тому, посилаючись на зазначене та з урахуванням уточнень зустрічної позовної заяви,
ОСОБА_2 просив суд: зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити йому спосіб участі у вихованні сина, встановивши йому систематичні побачення з дитиною з 10-00 години до 17-00 години щонеділі та щопонеділка за місцем проживання дитини з можливістю відвідування з дитиною інших місць відпочинку, розташованих у м. Мелітополі Запорізької області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від
11 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2017 року,у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про позбавлення батьківських праввідмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області; орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з неюзадоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні з його сином - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина - ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено систематичні побачення з дитиною з 10-00 години до 17-00 години щонеділі та щопонеділка за місцем проживання дитини з можливістю відвідування з дитиною інших місць відпочинку, розташованих у м. Мелітополі Запорізької області.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано безпідставністю первісних позовних вимог про позбавлення батьківських прав, що є крайнім заходом відповідно до статті 164 СК України, а також законністю і доведеністю зустрічних позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Крім того, суд першої інстанції вважав, що факт приховування відомостей про фактичне місце перебування відповідача при зверненні до суду з первісним позовом, що призвело до ухвалення незаконного заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого
2014 року, свідчить про безпідставне бажання ОСОБА_1 у будь-який спосіб позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, в той час, як звернення відповідача із зустрічним позовом доводить його бажання брати участь у вихованні сина.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
24 травня 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, у якій просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 листопада 2016 року й ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 травня
2017 року, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею відмовити. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 150, 164-165 СК України, постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3, ухвалили незаконні рішенні, не взявши до уваги інтереси дитини, яка взагалі не спілкується з батьком. Зазначає, що
ОСОБА_2 не бере жодної участі у матеріальному та духовному забезпеченні сина.
Крім того, суди не звернули увагу на наявність у матеріалах справи двох висновків органу опіки та піклування, які протирічать один одному. Так, за змістом висновку органу опіки та піклування № 01-24/102 від 11 лютого
2014 року вважалося можливим позбавлення батьківських прав відповідача, а тому висновок № 176/14 від 24 вересня 2015 року із протилежним висновком є неналежним доказом у справі.
Вважає відсутніми підстави для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не чинить перешкод батьку брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином.
Доводи інших учасників справи
25 листопада 2017 року ОСОБА_2 подав заперечення, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити. При цьому посилається на безпідставність доводів скарги, а також на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Справу № 320/888/14-ц передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи
З березня 2009 року до червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних стосунках. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 , який після припинення шлюбних відносин залишився проживати з матір`ю, ОСОБА_1 .
Сторони визнали той факт, що між ними склалися напружені та складні відносини.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 за час проживання із ОСОБА_1 зарекомендував себе добрим батьком, який піклувався та займався вихованням своєї дитини, крім того, виховував старшого сина ОСОБА_1 від іншого шлюбу; після розриву відносин ОСОБА_2 знаходив можливість та продовжував спілкуватися із сином поза межами проживання дитини, оскільки, як пояснював сам відповідач, не бажав травмувати дитину можливим з`ясуванням стосунків із матір`ю.
Встановлено, що ОСОБА_1 не зверталася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів, оскільки має достатній дохід, щоб утримувати дитину самостійно. Також вона не зверталася до відповідача про надання добровільної допомоги на утримання дитини. В той же час, ОСОБА_1 визнала у суді першої інстанції, що у 2015 році відповідач направляв їй грошові перекази, які нею не приймалися та були відправлені йому назад.