Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 2-89-1/08
провадження № 61-42213св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат Колесник Костянтин Анатолійович, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 липня
2018 року у складі судді Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Алмаз-6" (далі - ЖБК "Алмаз-6"), ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (далі - Київське МБТІ та РОН), про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до заповіту ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті її матері ОСОБА_5, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадкового майна увійшла квартира
АДРЕСА_1 .
За життя спадкодавця, яка була членом ЖБК "Алмаз-6", ОСОБА_5 не отримала свідоцтва про право власності на спірну квартиру, а тому свідоцтво про право власності за заповітом не могло бути видане нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
У жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ЖБК "Алмаз-6", третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що хоча померла ОСОБА_5 і була членом кооперативу, пайовий внесок, а також подальші платежі за кооперативну квартиру не сплачувала, у квартирі не проживала.
ОСОБА_2 вважає членство ОСОБА_5 у кооперативі формальним, оскільки саме вона сплатила весь пайовий внесок за квартиру, у квартирі проживала разом із своїм чоловіком та дочкою.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 січня 2008 року об`єднано в одне провадження справу № 2-89-1/08 за позовом
ОСОБА_1 до ЖБК "Алмаз-6", ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Київське МБТІ та РОН, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, та справу № 2-946-1/08 за позовом ОСОБА_2 до ЖБК "Алмаз-6", третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на квартиру, та присвоєно їм № 2-89-1/ 08 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 вересня
2008 року (у складі судді Миколаєць І. Ю.) у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2009 року (у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Вовченка В. М., Немировської О. В.) рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_5 у 1992 році як членом ЖБК "Алмаз-6" було здійснено повну виплату пайового внеску за спірну квартиру, а тому саме вона набула право власності на неї. Однак, за життя ОСОБА_5 не отримано свідоцтво про право власності, а при житті складено заповіт щодо свого майна на ім`я ОСОБА_1, на підставі якого і підлягає визнанню право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 липня 2018 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Колесник К. А., на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 вересня
2008 року відмовлено та повернуто особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 не відноситься до кола осіб, які наділені правом апеляційного оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року, а тому у прийнятті апеляційної скарги слід відмовити та повернути її скаржнику, оскільки оскаржуваним рішенням суд не вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 щодо її права користування спірною квартирою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат Колесник К. А., просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 є особою, яку не було залучено до участі у даній справі, суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Разом з тим, оскаржуваним рішенням фактично було вирішено питання про належне їй право користування спірним житловим приміщенням. На момент розгляду справи вона не могла брати участі у справі, оскільки була малолітньою особою, а орган опіки та піклування до участі у розгляді даної справи залучено не було, у зв`язку з чим апеляційний суд безпідставно відмовив ОСОБА_4 у доступі до правосуддя, право на яке передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, у жовтні
2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2009 року на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, у червні
2018 року ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат Колесник К. А., оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 липня 2018 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Колесник К. А., на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 вересня
2008 року відмовлено та повернуто особі, яка її подала.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.