Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 742/1860/18
провадження № 61-9457св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області, про визначення місця проживання дітей з матір`ю, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Обґрунтовуючи позов, позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що з 04 серпня 2001 року до 22 листопада 2017 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_6 - син ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу діти залишилася проживати з батьком, який категорично заперечує проти проживання дітей з нею та чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми. Атмосфера, створена відповідачем є несприятливою для дітей. Діти постійно перебувають під психологічним тиском батька, який їх залякує та погрожує фізичними розправами з рідними, якщо вони будуть спілкуватися з нею. Раніше відповідач не брав активної участі у вихованні та розвитку дітей та не приділяв їм уваги. Співмешканка ОСОБА_2 виштовхала старшого сина ОСОБА_3 з квартири, що негативно вплинуло на нервову систему дітей. Менший син почав часто хворіти і залишається без нагляду. Вона створила всі необхідні умови для комфортного проживання та розвитку дітей, має достатній заробіток для їх забезпечення. Діти також проявляють бажання проживати з нею, але відповідач не погоджується з цим та усіляко перешкоджає. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з нею.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 600 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції врахував рівність прав та обов`язків батька та матері щодо своїх дітей, дохід відповідача, який значно більший від доходу позивача і дає можливість йому забезпечувати дітей, проживання дітей з відповідачем протягом майже двох років, зміна місця проживання та зміна звичного для дітей способу життя може негативно вплинути на їх стан, думку старшого сина ОСОБА_3, якому виповнилося 13 років, і він має право бути заслуханий та почутий, та який в категоричній формі виявив бажання проживати з батьком, а також те, що розлучення братів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 буде суперечити їх інтересам, у зв`язку з чим дійшов висновку про те, що проживання дітей з батьком відповідає та повністю забезпечує інтереси та права дітей щодо належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального їх розвитку.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 січня 2019 року скасовано. Позов задоволено. Визначено місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не взято до уваги та не досліджено належним чином неодноразові письмові звернення ОСОБА_1 до Прилуцького відділу поліції щодо вчинення колишнім чоловіком ОСОБА_2 фізичного та психологічного насильства та заборони спілкування з дітьми, проживання дітей за місцем їх реєстрації та реєстрації обох батьків, у квартирі, яка за поясненнями позивача є спільною сумісною власністю подружжя, враховано фактично лише більші доходи відповідача та можливість у зв`язку з цим забезпечувати дітей. Місцевий суд в порушення норм сімейного законодавства розглянув справу без належним чином оформленого висновку органу опіки та піклування. Апеляційний суд при розгляді справи врахував висновок органу опіки та піклування Прилуцької міської ради від 03 квітня 2019 № 02-16/1409, поведінку батьків до та після розлучення, ставлення до дітей та виконання батьківських обов`язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що його 11 березня 2019 року апеляційним судом шляхом направлення текстового повідомлення засобом мобільного зв`язку було повідомлено про розгляд справи на 13 березня 2019 року, проте заяви про здійснення такого повідомлення він не подавав. Він має щільний графік роботи і тому не зміг з`явитися в судове засідання. 03 квітня 2019 року він з поважних причин не з`явився в судове засідання, однак апеляційний суд не зазначив у рішення суду наведені ним причини неявки в судове засідання. Апеляційний суд не надав жодної оцінки поясненням ОСОБА_3, наданим в суді першої інстанції та висловленій ним думці щодо місця проживання. Суд першої інстанції повно дослідив обставини справи та дав оцінку доказам на їх підтвердження. Апеляційний суд фактично зобов`язав орган опіки та піклування вирішити судовий спір шляхом надання висновку з визначенням конкретно з ким з батьків мають проживати діти, що є порушенням норм матеріального права.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу і просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 2001 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 листопада 2017 року.
Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з висновком Органу опіки та піклування Прилуцької міської ради від 10 вересня 2018 року № 02-16/3569 як за адресою: АДРЕСА_1 (місце проживання батька дітей), так і за адресою: АДРЕСА_2 (місце проживання матері дітей) створені належні умови для проживання дітей, батьки мають всі можливості сприяти їх розвитку, виховувати та утримувати синів. Щодо визначення місця проживання дітей покладається на розсуд суду.
З наявних у матеріалах справи характеристик, довідок навчального шкільного та дошкільного закладів встановлено, що діти розвиваються згідно з особливостям дітей свого віку, спілкуються з дітьми та дорослими. Ситі, доглянуті, чисті. Батьки опікуються справами синів, беруть участь у батьківських зборах, цікавляться як проходить виховання дітей.
Згідно з довідкою Прилуцького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 20 червня 2018 року № 01-05/346 родина ОСОБА_2, у якій виховуються неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є отримувачем послуг Центру. За результатами проведеної роботи, щодо з`ясування стану виконання батьківських обов`язків, задоволення потреб дітей та їх психологічного стану, було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поважають та люблять батька, він є авторитетом і прикладом для дітей, усі потреби дітей у фізичному, педагогічному, духовному розвитку забезпечуються у повній мірі; діти усвідомлюють сімейну ситуацію, яка склалася між батьками, але на свідомому рівні мають прихильність та виявляють бажання жити з батьком; однією з важливих складових моделі сім`ї ОСОБА_2 є виховання поважливого ставлення до матері. З`ясувати рівень прив`язаності дітей до мами не було можливим, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за весь час проведеної роботи, не виявили бажання зустрітися з мамою та зателефонувати їй. Умови проживання, виховання, гармонійного розвитку дітей забезпечені у повній мірі; батько має позитивні індивідуальні особливості та поведінку, яка забезпечує повноцінний розвиток та виховання дітей; позитивні фактори сім`ї (матеріальне становища, відсутність шкідливих звичок, дружня атмосфера, взаємопідтримка і взаєморозуміння) забезпечують повноцінний та гармонійний розвиток дітей; ОСОБА_3 і ОСОБА_4 виявляють бажання залишитися проживати у сім`ї батька. На підставі вказаного зроблено висновок, що проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у родині ОСОБА_2 відповідатиме інтересам дітей.
Згідно з листом Прилуцького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 16 липня 2018 року № 01-05/396 проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у родині ОСОБА_2 відповідає їх інтересам.
Встановлено, що ОСОБА_2 безпідставно вчиняє з ОСОБА_1 словесні суперечки, під час яких застосовує фізичний та психологічний тиск, що підтверджується зверненнями ОСОБА_1 до Прилуцького відділу поліції.
Згідно з довідкою від 06 грудня 2018 року № 4961, виданою Прилуцьким ВП ГУНП в Чернігівській області, за результатами проведеної перевірки за зверненням громадянки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, встановлено, що останні на ґрунті неприязних відносин вчиняють сварки під час яких був присутній ОСОБА_2, який по телефону повідомив, що у них з матір`ю протягом останніх років складаються конфліктні ситуації, так як його мати ОСОБА_12 заперечує проти того, щоб він проживав із своєю співмешканкою ОСОБА_13 17 листопада 2018 року він дійсно приходив до матері та у них виникла словесна суперечка на підвищених тонах. Фізичної сили до матері він не застосовував.
Сторони люблять своїх дітей, бажають їх виховувати, однак мають проблеми спілкування між собою, в тому числі і з приводу виховання дітей.
Апеляційним судом встановлено, що батьки дітей мають відповідні умови для проживання дітей, створені належні умови для їх проживання, повноцінного виховання та розвитку. Батьки працевлаштовані, позитивно характеризуються, цікавляться життям, навчанням дітей, беруть участь у їх вихованні. Під час бесіди ОСОБА_3 висловив бажання проживати з батьком, проте, вмотивувати свою думку не зміг. Молодший син виявив прихильність як до батька так і до матері, він сумує за мамою.
Враховуючи інтереси дітей, зважаючи на рівність прав та обов`язків матері та батька щодо дітей, забезпечення їх прав на спілкування, орган опіки та піклування Прилуцької міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з матір`ю, що підтверджується висновком Органу опіки та піклування Прилуцької міської ради від 03 квітня 2019 року № 02-16/1409.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.
11 червня 2019 року справа № 742/1860/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб`єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов`язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
У пунктах "а", "b" частини першої статті 2 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року визначено, що для цілей цієї Конвенції "договір" означає міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв`язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування; "ратифікація", "прийняття", "затвердження" і "приєднання" означають, залежно від випадку, міжнародний акт, який має таке найменування і за допомогою якого держава виражає в міжнародному плані свою згоду на обов`язковість для неї договору.