Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 420/3371/15-ц
провадження № 61-32166св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - кредитна спілка "Айдар-Кредит",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу кредитної спілки "Айдар-Кредит" на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 08 грудня 2016 року в складі судді Стеценко О. С. та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Єрмакова Ю. В., Дронської І. О., Карташова О. Ю.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до кредитної спілки "Айдар-Кредит" (далі - КС "Айдар-Кредит") про стягнення компенсації за невикористану відпустку, заборгованості із заробітної плати та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати.
ОСОБА_1 просив стягнути з КС "Айдар-Кредит" заборгованість у сумі 324 982,51 грн, у тому числі: нарахована, але не виплачена заробітна плата у сумі 6 982,32 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 228 000,19 грн, вихідна допомога у сумі 18 000,00 грн, а також компенсація в розмірі дванадцятимісячного середнього заробітку згідно з колективним договором кредитної спілки при звільненні у сумі 72 000,00 грн.
Як на обґрунтування позову позивач посилається на те, що підставою для звернення стало невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо проведення розрахунку зі звільненою особою. Так, згідно з довідкою від 18 лютого 2014 № 196 позивачу нараховано, але не виплачено 11 791,02 грн та 18 000,00 грн відповідно. Фактична заборгованість із заробітної плати становить 6 982,32 грн. Також, на думку позивача, відповідач повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивач зазначив, що у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати під час звільнення згідно з умовами колективного договору відповідач повинен сплатити йому дванадцятимісячний розмір середньої заробітної плати, що становить 72 000,00 грн.
У запереченні проти уточненої позовної заяви відповідач просив відмовити у задоволенні вимог первісного позову, посилаючись на те, що у січні 2014 року позивачу нараховано зарплату за 13 відпрацьованих днів у розмірі 3 714,29 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2 076,72 грн, з цієї суми позивачу було виплачено аванс у сумі 2 500 грн. Таким чином заборгованість із заробітної плати становить 2 308,70 грн, яка також виплачена позивачу. Нарахування вихідної допомоги у сумі 18 000,00 грн не підтверджується бухгалтерськими документами спілки. Відповідач також посилається на те, що позивач навмисно не отримав належні йому кошти для того, щоб в подальшому стягнути із спілки витрати та компенсації згідно з колективним договором. Відповідач зазначає, що позивач пропустив тримісячний строк позовної давності, встановлений статтею 233 КЗпП України.
У лютому 2016 року КС "Айдар-Кредит" звернулася із зустрічною позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 7 669,57 грн, зокрема 1 667,57 грн доплати за виконання обов`язків охоронця; 6 000,00 грн преміювання згідно з наказом № 61 від 25 жовтня 2013 року та визнання недійсним колективного договору, укладеного між трудовим колективом і адміністрацією КС "Айдар-Кредит".
На обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1, працюючи на посаді голови правління, необґрунтовано нараховував собі премії, доплати та інші виплати. Так, відповідач ОСОБА_1 видав накази про виконання обов`язків охоронців під час їх відпустки та нарахування собі доплат у розмірі 100 % посадового окладу охоронців, однак роботу охоронців не виконував. Також наказом № 61 від 25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 нарахував собі премію у розмірі 100 % посадового окладу, однак протоколом спостережної ради від 06 листопада 2013 року було прийнято рішення про скасування наказу № 61 та зобов`язано голову правління повернути зайво нараховані кошти до каси підприємства, чого він не зробив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 08 грудня 2016 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 13 грудня 2016 року про виправлення описки позов ОСОБА_1 до КС "Айдар-Кредит" про стягнення компенсації за невикористану відпустку, заборгованості із заробітної плати та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати задоволено частково.
Стягнуто з КС "Айдар-Кредит" на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 103 297,64 грн, у тому числі 39 627,94 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, 63 669,70 грн дванадцятимісячного розміру середньої заробітної плати.
В решті вимог первісного позову ОСОБА_1 до КС "Айдар-Кредит" відмовлено.
Стягнуто з КС "Айдар-Кредит" на користь державного бюджету судовий збір у сумі 3 788,98 грн.
У задоволенні зустрічного позову КС "Айдар-Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та визнання недійсним колективного договору відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідач за первісним позовом припустився порушень трудового законодавства щодо своєчасного та повного розрахунку із заробітної плати зі звільненим працівником - позивачем за первісним позовом.
Вимоги позивача за первісним позовом про стягнення дванадцятимісячної заробітної плати є обґрунтованими, однак допущено помилку при розрахунку вказаних сум.
Відповідно до довідки від 09 грудня 2015 року № 1869 УПФУ в Новопсковському районі Луганської області відомостей про заробіток та стаж у базі даних СПОВ за 2014 рік щодо ОСОБА_1 немає. Таким чином, суд дійшов висновку, що знайшли своє підтвердження доводи відповідача за первісним позовом про відсутність нарахування позивачу за первісним позовом вихідної допомоги у сумі 18 000,00 грн у лютому 2014 року.
26 грудня 2013 року адміністрація КС "Айдар-Кредит" в особі голови правління ОСОБА_1 та трудовий колектив в особі уповноваженого представника трудового колективу ОСОБА_2 уклали колективний договір. Сторонами колективного договору є роботодавець і трудовий колектив. В даному випадку сторонами колективного договору є адміністрація КС "Айдар-Кредит" та трудовий колектив КС "Айдар-Кредит". Вимога про визнання колективного договору недійсним пред`явлена до фізичної особи ОСОБА_1, який не є стороною колективного договору, а отже не є належним відповідачем за цією позовною вимогою.
Суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів неправомірність видачі відповідачем за зустрічним позовом наказів про преміювання та покладення на себе обов`язків охоронця, а отже, як наслідок завдання шкоди підприємству.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу КС "Айдар-Кредит" відхилено.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що КС "Айдар-Кредит" не були виконані положення статей 116,117 КЗпП України при звільненні, а також положення п. 4 розділу 4 колективного договору щодо компенсації при звільненні працівника. Вимога про визнання колективного договору недійсним пред`явлена до неналежного відповідача.
Суд встановив з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), що середній заробіток ОСОБА_1 становить 279,07 грн та з урахуванням дня фактичного розрахунку (за період з 21 січня 2014 року до 12 червня 2014 року) затримка становить 142 дні, тобто сума, яка підлягає стягненню, - 39 627,94 грн.
Вказані обставини підтверджені документально та не спростовані КС "Айдар-Кредит", іншого розрахунку на спростування зазначеного надано не було.
Апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення дванадцятимісячної заробітної плати в сумі 63 669,70 грн виходячи з розрахунку середньомісячної заробітної плати позивача ОСОБА_1 (5 305,81 грн х 12 місяців), оскільки, як було встановлено судом та не спростовано КС "Айдар-Кредит", наявне порушення трудового законодавства щодо своєчасного та повного розрахунку з виплати заробітної плати звільненому працівнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КС "Айдар-Кредит", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуватиі ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву КС "Айдар-Кредит" в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 420/3371/15-ц та витребувано її з Новопсковського районного суду Луганської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
10 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що як у суді першої інстанції, так і в апеляційному судіпроігноровано доводи КС "Айдар-Кредит" щодо того, що ОСОБА_1 на момент реєстрації колективного договору вже не працював в КС "Айдар-Кредит". Окрім того, суд не взяв до уваги, що між КС "Айдар-Кредит" та ОСОБА_1 було укладено мирову угоду та досягнуто згоди в тому, що реальна заборгованість КС "Айдар-Кредит" перед ОСОБА_1 становить 2 308,70 грн.
Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 отримав у касі 1 500 грн за видатковим касовим ордером для передання їх в ВП "Білолуцький", проте ці кошти передані не були. Таким чином, ОСОБА_1 їх присвоїв. Позивач мав можливість отримати повний розрахунок при звільненні, оскільки залишок у касі становив 9 345,65 грн. Тобто ОСОБА_1 мав можливість отримати зарплату, проте навмисне цього не зробив.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначає, що постановою суду першої інстанції встановлено, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 було проведено 12 червня 2014 року, що суперечить законодавству та підтверджується наданими до суду першої інстанції документами.
Копія звітності № 1ДФ зі сплати податків з доходів фізичних осіб підтверджує лише факт сплати податків, а не остаточний розрахунок з працівником.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що згідно з наказом від 30 серпня 2013 року ОСОБА_1 прийнято на посаду голови правління КС "Айдар-Кредит" з 30 серпня 2013 року.
21 січня 2014 року його звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі поданої заяви (витяг з протоколу засідання спостережної ради від 14 січня 2014 року № 11).
Суд установив, що 4 916,40 грн - заборгованість за грудень 2013 року була сплачена позивачу 21 січня 2014 року, що підтверджується відомістю на виплату грошей № 4 за грудень 2013 року.
Встановлено та не оспорено сторонами у справі, що позивачу за січень 2014 року було виплачено аванс у сумі 2 500,00 грн та 2 308,70 грн залишок, що підтверджується бухгалтерськими документами. Водночас на день звільнення позивача 2 308,70 грн виплачено не було.
Із матеріалів справи відомо, що згідно із заявою позивача від 10 червня 2016 року він просив заборгованість із заробітної плати у сумі 2 308,70 грн зарахувати на рахунок заборгованості за кредитом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.