Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 307/3025/16-ц
провадження № 61-23443 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Фазикош Г. В., Мацунич М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 20 грудня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №MKG0SE00000746, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн, зі сплатою 24 процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 18 грудня 2009 року. Позичальник зобов`язання за кредитним договором належно не виконувала, внаслідок чого станом на 18 жовтня 2016 року у неї виникла заборгованість у розмірі 214 411,92 грн, з яких 7 703,17 грн - заборгованість за тілом кредиту, 50 427,81 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 439,43 грн - комісія за користуванням кредитом,
152 841,51 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від
25 жовтня 2013 року з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі
106 642,08 грн.
Посилаючись на наведене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з
ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 107 769,84 грн, що є різницею між загальною заборгованістю, що існувала станом на 18 жовтня 2016 року та заборгованістю, стягнутої заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2013 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором у відповідача станом на 21 грудня 2009 року наявна заборгованість по тілу кредиту в розмірі 7 703,17 грн, із вказаної дати позичальник перестала здійснювати погашення платежів по кредиту. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, сплата яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового щомісячного платежу. Строк погашення чергових платежів по кредиту настав 18 грудня 2009 року, а тому саме з цієї дати необхідно обчислювати позовну давність щодо сплати чергових платежів по кредиту. Банк звернувся до суду із зазначеним позовом 25 жовтня 2016 року, тобто з пропуском позовної давності, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених підстав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Тячівського районного суду від 29 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 23 358,07 грн та 5 000,00 грн - пені.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції невірно застосував позовну давність, оскільки заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2013 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" було стягнуто
106 642,08 грн, а тому подання ПАТ КБ "ПриватБанк" позову та ухвалення судового рішення перервало перебіг позовної давності. Крім того, урахувавши положення статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та зміст кредитного договору, апеляційний суд зазначив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання і не позбавляє права на отримання штрафних санкції, які передбачені умовами договору та ЦК України, що відповідає правовим висновкам викладеними в постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року №6-1206цс15, від 25 травня 2016 року
№6-157цс16. Посилаючись на наведене, а також ураховуючи, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, представник ПАТ КБ "ПриватБанк" надав розрахунок заборгованості по процентам за період з 18 жовтня 2013 року по 18 жовтень 2016 року, що становить 23 358,07 грн, а також розрахунок нарахованої пені за період з 18 жовтня 2015 року по 18 жовтень 2016 року, що становить 34 430,64 грн, апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість зазначених вимог. З огляду на те, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків, апеляційний суд застосувавши положення частини третьої статті 551 ЦК України, зменшив її розмір до 5 000,00 грн.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У червні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга
ОСОБА_3 , у якій заявник просила скасувати рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 11 травня 2017 року та залишити в силі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на неправильне застосування апеляційним судом позовної давності з посиланням на її переривання у
зв`язку з ухваленням заочного рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2013 року про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, оскільки зазначене судове рішення було скасовано, а позов банку залишено без розгляду, що свідчить про відсутність переривання позовної давності. Скасування зазначеного судового рішення також вказує на безпідставність застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-1206цс15, від 25 травня 2016 року № 6-157цс16 про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не виконаного боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника і поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, та не позбавляє права на стягнення штрафних санкцій, передбачених умовами договору.
Вказувала на те, що звертаючись з позовом до суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" заявляв вимоги про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором у розмірі 107 769,84 грн (різницю між загальною заборгованістю та заборгованістю, стягнутою заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2013 року), тоді як у подальшому банк зменшив позовні вимоги, і просив стягнути з позичальника заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 18 жовтня 2013 року по 18 жовтня
2016 року у розмірі 23 358,07 грн та пеню, нараховану за період з 18 жовтня
2015 року по 18 жовтня 2016 року у розмірі 37 788,71 грн. Разом з тим, апеляційний суд не з`ясував у представника банку щодо наслідків звернення банку до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості, нарахованої до 18 жовтня 2013 року, а відтак незрозумілими є мотиви відмови апеляційного суду в задоволенні "решти позовних вимог", чи то з підстав їх необгрунтованості, чи з підстав пропуску позовної давності.
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
14 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 грудня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №MKG0SE00000746, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн, зі сплатою 24 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 18 грудня 2009 року.
Умовами договору передбачено, що позичальник повинен сплачувати до
18 грудня 2009 року кредит та плату за користування кредитом щомісячними платежами в розмірі по 544,08 гривень в період з 20 по 25 числа кожного місяця.