Постанова
Іменем України
5 червня 2019 року
м. Київ
справа № 504/3944/17
провадження № 61-47985 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А.,Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області,
третя особа - Центр надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року в складі судді Вінської Н. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати постанову б/н від 04 жовтня 2011 року по кримінальній справі №01201100079, винесену старшим слідчим з ОВС Сягровець Т. М. СУ ГУМВС України в Одеській області, про арешт земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна від 06 жовтня 2011 року за реєстраційним №11692370 про арешт вказаної земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що 20 листопада 2009 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М., позивач придбала земельну ділянку у АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 .
Правочин було зареєстровано до Державного реєстру правочинів та Державному акті серії НОМЕР_2 зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку. Однак, при спробі розпорядитися своїм майном, у відділі надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації Одеської області 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 отримала інформаційну довідку, з якої вбачається що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис від 06 жовтня 2011 року за №11692370 про накладення арешту на підставі постанови слідчого на земельну ділянку, яка на момент внесення запису належала їй. Вважала постанову слідчого винесеною з порушенням діючого законодавства, оскільки вона не була учасником процесу по кримінальній справі, в рамках якої накладено арешт на земельну ділянку, та просила її скасувати.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 3 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прийняття рішення про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову, накладення арешту на майно, належить до повноважень та компетенції слідчого при закритті кримінальної справи або суду при постановленні вироку, а також скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпадає потреба. А отже, дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 3 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року, в якій просить скасувати ці судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №504/3944/17 з Комінтернівського районного суду Одеської області.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа - Центр надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації, про зняття арешту з майна призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційних скарг
Касаційна скарга мотивована тим, що питання про звільнення майна з-під арешту, накладеного в порядку досудового кримінального провадження вирішується в порядку цивільного судочинства, а тому, на думку заявниці, суди помилково вважали, що справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
При цьому суди не звернули увагу, що вона не є підозрюваною, обвинуваченою, їх захисником чи законним представником у кримінальній справі, в рамках якої був накладений арешт на нерухоме спірне майно. Тому, на її думку, вона не наділена правом подавати клопотання про зняття арешту з майна в рамках кримінального провадження, якого на сьогодні не існує.
На думку ОСОБА_1, нею обрано належний спосіб захисту своїх прав як власника майна і вона правомірно звернулася до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту в рамках цивільного судочинства.
Доводи інших учасників справи
Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області надала відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення та вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки ОСОБА_1 не має перешкод у зверненні із заявою до Малиновського районного суду м. Одеси в порядку кримінального судочинства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 листопада 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М., укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені якої діяла ОСОБА_3, позивач придбала земельну ділянку площею 0,099 га на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності серії НОМЕР_2, виданого 18 лютого 2008 року Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010852400177, кадастровий номер НОМЕР_1 .
Продаж цієї земельної ділянки вчинено за сімдесят тисяч гривень.
На державному акті серії НОМЕР_2 приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М. зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1, що зареєстровано в поземельній книзі 29 січня 2010 року за реєстровим номером №227020012321001.
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна постановою б/н в рамках кримінальної справи №01201100079 04 жовтня 2011 року старшим слідчим СУ ГУМВС України Сягровець Т.М. накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_1
ОСОБА_1 не є підозрюваною, обвинуваченою чи цивільним позивачем у вказаному кримінальному провадженні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.