Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 417/2115/16-ц
провадження № 61-34779св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_7
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 11 січня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неповнолітньою особою.
Позов мотивований тим, що 02 лютого 2016 року, приблизно о 09 годині 30 хвилин її неповнолітня дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, поверталася зі школи з репетиції шкільного свята разом з однокласницею - неповнолітньою ОСОБА_2 . Дочка позивача зателефонувала її старша сестра ОСОБА_4 . Під час вказаної розмови, ОСОБА_2 попросила її дочку включити музику на телефоні, на що ОСОБА_5 їй відмовила. Після відмови відповідач продовжувала наполягати на своєму та згодом вирішила забрати телефон силоміць, вирвавши його з рук дочки позивача, але не втримавши його в руках, впустила телефон на землю, від чого він розбився. Позивач вважає, що діями відповідача їй заподіяно матеріальну шкоду, яка складається з вартості мобільного телефону SHAPE, модель 911426250007320, вартість якого станом на 28 грудня 2015 року становить 1 800,00 грн. Також позивач вважає що її дочці було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у 2 000, 00 грн.
Короткий зміст рішення першої інстанції
Марківський районний суд Луганської області рішенням від 11 листопада 2016 року відмовив у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_6 не надано належних і допустимих доказів щодо спричинення майнової і моральної шкоди відповідачкою ОСОБА_2 .
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 11 січня 2017 року апеляційна скарга позивача відхилена, рішення Марківського районного суду Луганської області залишено без змін.
Ухвала Апеляційного суду Луганської області мотивована тим, що при розгляді справи позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що саме внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 було пошкоджено мобільний телефон її дочки. З огляду на це, відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди. Посилання апелянта на упередженість судді при розгляді справи не знайшли свого підтвердження. Заяв про відвід головуючому по справі судді Сурніній Л.О. позивачем не заявлялося. Посилання апелянта на те, що судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні її клопотання про долучення до матеріалів справи диска з відео матеріалом аморальної поведінки відповідача, коли їй було лише 12 років, не заслуговує уваги, оскільки позивачем було заявлено вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок подій, які сталися 02 лютого 2016 року з приводу пошкодження мобільного телефону, а не аморальної поведінки відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 11 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 11 січня 2017 року.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 червня 2018 року справу № 417/2115/16-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щосудом першої інстанції не було долучено відеозапис, який характеризує поведінку відповідача у дванадцятирічному віці, з приводу якої і виник конфлікт між дочкою позивача і відповідачем. У суді апеляційної інстанції долучення цього відеозапису давало підстави для постановлення судом окремою ухвали про притягнення матері відповідача до відповідальності за аморальну поведінку відповідача. Вказує на те, що бачила у листопаді 2016 році спілкування відповідача з суддею першої інстанції поза залою судового засідання. Вважає, що суди не дослідили надані нею докази, зокрема, відеозапис, який став причиною конфлікту, в результаті якого був пошкоджений телефон. Відповідач не довела свою невинуватість. Суд першої інстанції надав позивачу для ознайомлення з запереченнями відповідача п`ять хвилин, що їй було недостатньо.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою, вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з знищенням чи пошкодженням її майна у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частинами третьою та четвертою зазначеної норми визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з частини першої та другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій сумі чи іншій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.