П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 383/346/16-ц
провадження № 61-14115 св 18
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2016 року в складі судді Адаменко І. М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2016 року в складі колегії суддів: Чельник О. І., Франко В. А., Чорнобривець О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з вимогою про визнання договору фінансового лізингу нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в грудні 2015 року він уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (далі - ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто")договір фінансового лізингу, відповідно до якого товариство зобов`язалось придбати у свою власність та передати йому у користування транспортний засіб - трактор Беларусь-892, а позивач зобов`язувався користуватися предметом лізингу на умовах договору та сплачувати за користування трактором лізингові платежі. На виконання умов вказаного договору 05 лютого 2016 року позивач сплатив на рахунок відповідача адміністративний платіж в сумі 51000 грн. Позивач вважає, що умови договору фінансового лізингу не відповідають діючому законодавству та порушують його права як споживача, оскільки в силу статті 220 ЦК України, договір не було посвідчено нотаріально. У зв`язку з викладеним, просив застосувати наслідки нікчемного та недійсного правочину і стягнути з відповідача на його користь сплачений за договором лізингу адміністративний платіж в розмірі 51000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2016 року, позов задоволено повністю. Визнано договір фінансового лізингу №002340, укладений 05 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" нікчемним. Стягнуто з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь позивача суму сплаченого адміністративного платежу за договором фінансового лізингу №002340 від 05 грудня 2015 року у розмірі 51 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір фінансового лізингу №002340 від 05 грудня 2015 року нотаріально посвідчений не був, тому договір фінансового лізингу є нікчемним в силу закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" просило скасувати заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2016 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 383/346/16-ц з Бобринецького районного суду Кіровоградської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що оспорюваний договір укладено у відповідності до положень цивільного законодавства та спеціального законодавства, що регулює діяльність у сфері фінансового лізингу. Будучи вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору між товариством та позивачем сторонами укладено зазначений договір, який повністю відповідає положенням закону. Умови цього договору (з врахуванням додатків до нього) відповідають, в тому числі, нормам частини другої статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг". Підтвердженням отримання позивачем повної, необхідної, доступної та достовірної інформації про положення цього договору є його особистий підпис кожної сторінки договору та його додатків. Відтак, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. Правочин сторонами укладено в письмовій формі, особисто підписано позивачем та уповноваженою особою відповідача. А отже, було дотримано усіх вимог, які ставляться діючим законодавством України, зокрема статей 202, 203 ЦК України, до чинності правочину.
Крім того, суди прийшли до помилкового висновку про те, що договір фінансового лізингу підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому судами не враховано, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 "Лізинг" глави 58 "Найм (оренда)" Цивільного кодексу України та спеціальним законом, які не встановлюють вимог про обов`язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди або лізингу. Не містить вимог про обов`язкове нотаріальне посвідчення договору фінансового лізингу і Закон України "Про фінансовий лізинг". Що стосується норми статті 799 ЦК України, на яку посилається суд першої інстанції, то така не регулює відносини фінансового лізингу та не є спеціальною нормою.
Доводи інших учасників справи
Заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 грудня 2015 року між ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" та ОСОБА_1 у простій письмовій формі був укладений договір фінансового лізингу №002340, відповідно до якого лізингодавець ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" зобов`язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно - трактор Беларусь-892, 19245,28 доларів США (еквівалент 510 000,00 грн), а лізингоодержувач зобов`язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору.
На виконання умов договору 05 лютого 2016 року ОСОБА_1 було сплачено на користь ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" адміністративний платіж в сумі 51000,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг", Законом України "Про захист прав споживачів".
Згідно із частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.