Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа №487/1338/16-ц
провадження № 61-16852св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Ямкової О. О., Царюк Л. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У березні 2016 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", Банк) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 02 липня 2008 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11306554000, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 49 900,00 доларів США строком до
29 червня 2018 року зі сплатою 15 % річних, зобов`язавшись щомісячно до
14 числа повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів в сумі 535,00 доларів США. 02 липня 2008 року з метою забезпечення кредитного договору між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки №215035. Банк зазначав, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором не виконував, внаслідок чого 13 жовтня 2015 року Банк направив боржнику та поручителю вимоги про необхідність усунення порушень договору. Оскільки відповідачі своїх зобов`язань за вищезазначеними договорами та вимогами не виконували, станом на 29 лютого 2016 року утворилась кредитна заборгованість у розмірі 21 580,39 доларів США, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі - 19 901,56 доларів США; заборгованості за процентами в розмірі 1 678,83 доларів США, а також пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 74 472,90 грн за період з 01 березня 2015 року до 29 лютого 2016 року та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 7 368,79 грн за період з
01 березня 2015 року до 29 лютого 2016 року.
У зв`язку з викладеним позивач просив задовольнити позовні вимоги та стягнути в солідарному порядку з відповідачів 21 580,39 доларів США.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2017 року позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема розміру заборгованості відповідачів, а судом, за результатами розгляду справи, не встановлено підстав, передбачених законодавством, для задоволення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк".
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 грудня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 02 липня 2008 року № 11306554000 станом на 29 лютого 2016 року, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 19 901,56 доларів США, що еквівалентно 554 941,15 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 1 678,83 доларів США, що еквівалентно 46 813 грн, та пені у розмірі 79 735,45 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, оскільки наданий Банком розрахунок заборгованості є належним та достатнім доказом, який підтверджує вказаний в позові розмір кредитної заборгованості. Надані відповідачем квитанції про погашення кредиту лише підтверджують факт отримання ним спірних коштів, висновок судово-економічної експертизи містить в собі суперечливі дані щодо дійсного розміру заборгованості, а про призначення іншої експертизи сторони клопотання не заявили, тому Банк має право на стягнення з відповідачів вказаного розміру заборгованості у солідарному порядку, а на стягнення пені - лише з 12 березня 2015 року, в розмірі 79 735,45 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції..
Також у серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду пояснення до касаційної скарги.
Касаційна скарга та пояснення до неї мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, не дослідив та не врахував належних і допустимих доказів на підтвердження доводів відповідача стосовно того, що наданий Банком розрахунок заборгованості не відповідає дійсності, формально поставився до розгляду справи, у зв`язку з чим ухвалив незаконне судове рішення. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що відповідач протягом всього розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції вносив кошти на погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим станом на день ухвалення рішення апеляційного суду розмір кредитної заборгованості значно зменшився, однак суд цю обставину залишив поза увагою. Зазначає, що заперечуючи розмір кредитної заборгованості ним, як боржником, були надані квитанції, оплачені через касу банку, які свідчили про те, що ним майже погашена кредитна заборгованість, а саме: загальна сума сплачених боржником коштів склала 67 573,22 доларів США та 12 850,00 грн, вказані квитанції приєднані до матеріалів справи, однак суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги Банку та стягуючи з відповідачів кредитну заборгованість, залишив їх поза увагою. Також посилався на те, що кредит йому було надано з порушенням Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема кредитний договір має такі положення, які ставлять його як позичальника у нерівні умови порівняно з Банком. Позивач, заперечуючи розмір кредитної заборгованості перед Банком, крім копій квитанцій про сплату судового збору надав до суду й висновок судово-економічного дослідження, який також підтвердив його доводи щодо неправильності розрахованої банком кредитної заборгованості, а саме Банк на свій розсуд періодично збільшував відсоткову ставку з 15 % до 30 %, однак і його суд апеляційної інстанції не взяв до уваги. Вказував, що станом 20 грудня 2017 року ним було сплачено на рахунок позивача 84 111,23 доларів США, а непогашений розмір заборгованості перед Банком становив лише 3 525,65 доларів США, який сплачений було сплачено ним 01 серпня 2018 у розмірі 3 770,00 доларів США, тому на даний час кредитна заборгованість взагалі відсутня. Також вказував, що 13 жовтня
2015 року ПАТ "УкрСиббанк" направляло як боржнику, так і поручителю досудову вимогу про повернення всієї заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим ним було змінено строк виконання кредитного договору, однак суд апеляційної інстанції стягуючи заборгованість по відсоткам за кредитом на цю обставину уваги не звернув.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що 02 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11306554000, згідно якого останньому надано кредит у розмірі 49 900,00 доларів США, що дорівнювало
241 980,07 грн за курсом НБУ на день укладання договору (а. с.18-22, 33 том 1).
Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язувався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, встановлених графіком погашення кредиту згідно додатку №1, на рахунок Банку, але не пізніше
29 червня 2018 року, якщо не буде застосовано інший термін повернення кредиту.
ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно до 14 числа повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі
535,00 доларів США.
За користування кредитом сторонами було обумовлено процентну ставку в розмірі 15% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.
В разі порушення позичальником умов кредитного договору сторонами було передбачено сплату ОСОБА_1 пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні або гривневому еквіваленті, розрахованому за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ до валюти заборгованості. Нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але не більше розміру, встановленого законодавством станом на момент її нарахування.
02 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 215035, згідно якого остання зобов`язувалась перед позивачем відповідати в тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 за невиконання ним умов вищезазначеного кредитного договору (а. с. 23 том 1).
Відповідачем ОСОБА_1 були надані до суду квитанції про сплату кредитної заборгованості та договори страхування, які свідчать проте, що боржник здійснював погашення заборгованості (а. с. 93-195 том 1).
19 жовтня 2015 року відповідачі отримали з Банку вимогу про необхідність виконання зобов`язань за кредитним договором у зв`язку із наявною заборгованістю за кредитом в сумі 19 901,56 доларів США та простроченою заборгованістю за процентами в сумі 732,25 доларів США (а. с. 24-26, том 1).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості та виписки за кредитним договором, наданих Банком, ОСОБА_1 станом на 29 лютого 2016 року має заборгованість за кредитом у розмірі 19 901,56 доларів США, заборгованість за процентами - 1 678,83 доларів США, заборгованість за пенею - 81 841,69 грн
(а. с. 27-32 том 1, а. с. 115-138 том 2).
Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 03 травня 2017 року №115/04/2017 та від 14 червня 2017 року №130/06/2017 ОСОБА_1 фактично сплачено Банку станом на 04 травня 2016 року на погашення боргу
53 912,77 доларів США та 163 963,90 грн (а. с. 37-76 том 2).
Станом на 29 лютого 2016 року кредитна заборгованість перед Банком становить: 21 580,39 доларів США, з яких: 19 901,56 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, у томи числі прострочена заборгованість у розмірі 8 160,59 доларів США за процентами за період з 10 липня 2014 року до
29 лютого 2016 року; 1 678,83 доларів США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 1 323,70 доларів США за процентами за період з 01вересня 2015 року до 31 січня 2016 року;
74 472,90 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 01 березня 2015 року до 29 лютого 2016 року;