Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 688/2507/16-ц
провадження № 61-16686св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, прокуратура Хмельницької області, Славутська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року у складі судді Огородніка І. В. та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, прокуратури Хмельницької області, Славутської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2002 року Шепетівською міжрайонною прокуратурою проти неї було порушено кримінальну справу за пунктом 5 частини третьої статті 368 КК України.
Вироком Славутського міського суду Хмельницької області від 17 липня 2003 року її засуджено за частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України із застосуванням статті 69 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини майна, без позбавлення права займати посади в органах державної влади. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на два роки. Також постановлено передати в дохід держави 28/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться у м. Шепетівці на просп. Миру, 46, як майно, що нажите злочинним шляхом.
У березні 2004 року вказаний вирок виконано в частині конфіскації майна та передано в дохід держави 28/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", який належав їй на праві приватної власності.
01 жовтня 2007 року Славутським міськрайонним судом щодо неї постановлено виправдувальний вирок, який 06 серпня 2008 року ухвалою апеляційного суду скасований, з направленням справи на новий судовий розгляд.
26 березня 2009 року ухвалою Славутського міськрайсуду кримінальну справу направлено для проведення додаткового розслідування.
28 січня 2012 року старшим слідчим Шепетівської міжрайонної прокуратури винесено постанову про закриття кримінальної справи у зв`язку з недоведеністю її участі у вчиненні злочину.
У зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним засудженням їй завдано матеріальної шкоди: звернуто в дохід держави 28/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що належав їй на праві приватної власності.
25 березня 2004 року Шепетівським БТІ зареєстровано право власності на 28/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" за Шепетівською об`єднаною державною податковою інспекцією.
Вказане майно вибуло з володіння проти її волі на підставі незаконно постановленого вироку від 17 липня 2003 року.
Шепетівська об`єднана державна податкова інспекція через Брокерську контору ПП "Промтехресурс" 05 квітня 2004 року уклала із ОСОБА_7 договір № 5 купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким ОСОБА_7 придбав 28/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2". В подальшому цей договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений не був.
27 квітня 2007 року ВАТ КБ "Надра" придбало за договором купівлі-продажу у ОСОБА_7 24/100 частин приміщення спірного магазину.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, а належні йому 4/100 частини приміщення магазину прийняли у спадщину ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У зв`язку з наведеним позивач просила суд повернути їй в натурі 28/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон), оскільки вказане майно вибуло із володіння держави в особі Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції внаслідок нікчемного правочину. Оскільки при укладенні договору купівлі-продажу № 5 від 05 квітня 2004 року не було додержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Зазначений договір є недійсним за законом (нікчемним) і не створює юридичних наслідків, а тому 28/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" може бути повернуто в натурі.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності (недійсності) договору купівлі-продажу № 5 від 05 квітня 2004 року.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 28 березня 2017 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу № 5 від 05 квітня 2004 року, а тому права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Порядок повернення майна, конфіскованого в дохід держави судом, врегульовано Законом та Положенням "Про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", затвердженого 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення).
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норм статей 215, 216, 220, 387, 656, 657 ЦК України, статтю 4 Закону та не визнано договір купівлі-продажу від 05 квітня 2004 року № 5 нікчемним. Крім того, апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 3 Закону, оскільки спірні приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" були визнані речовими доказами в межах кримінальної справи та за вироком Славутського міського суду від 17 липня 2003 року передані в дохід держави як майно, що нажите злочинним шляхом. Отже, спірні приміщення були передані державі в особі Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції у власність. Суд апеляційної інстанції мав витребувати майно у його фактичних володільців, оскільки воно вибуло із володіння держави в особі Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції внаслідок нікчемного правочину - на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна без дотримання нотаріальної форми його посвідчення.
Також апеляційний суд не врахував, що вона вже зверталася до суду з позовом до прокуратури Хмельницької області, Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним зверненням в дохід держави 28/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", в якому просила суд стягнути за рахунок Державного бюджету України грошове відшкодування вартості приміщень магазину. Проте, у задоволенні позову було відмовлено на тій підставі, що приміщення магазину підлягають витребуванню в натурі.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У запереченні на касаційну скаргу Славутська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області зазначала, що доводи касаційної скарги та позовної заяви є безпідставними, оскільки Шепетівське відділення Славутської об`єднаної державної податкової інспекції не наділене повноваженнями вирішувати будь-які питання щодо повернення спірного майна в натурі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами установлено, що 14 травня 2002 року Шепетівською міжрайонною прокуратурою відносно ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України.
Вироком Славутського міського суду Хмельницької області від 17 липня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 23 вересня 2003 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України та засуджено із застосуванням статті 69 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини майна, без позбавлення права займати посади в органах державної влади. На підставі статті 75 КК України її було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Крім того, вироком було постановлено передати в дохід держави 28/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться в м. Шепетівка, як майно, що нажите злочинним шляхом (а. с. 11-25 т. 1).
16 вересня 2004 року ухвалою Верховного Суду України вирок Славутського міського суду Хмельницької області від 17 липня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 23 вересня 2003 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 26-28 т. 1).
01 жовтня 2007 року вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 виправдано за недоведенням її участі у вчиненні вищевказаних злочинів (а. с. 29-31 т. 1).
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 серпня 2008 року вказаний вирок був скасований, а матеріали справи направлені на новий судовий розгляд (а. с. 33-34 т. 1).
26 березня 2009 року ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області кримінальну справу направлено Шепетівському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування (а. с. 35-36 т. 1).
28 січня 2012 року за наслідками проведеного додаткового розслідування слідчим Шепетівської міжрайонної прокуратури винесено постанову про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю її участі у вчиненні злочинів (а. с. 42-48 т. 1).
На підставі вироку Славутського міського суду Хмельницької області від 17 липня 2003 року право власності на 28/100 магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" було зареєстровано за Шепетівською об`єднаною державною податковою інспекцією.
Шепетівська об`єднана державна податкова інспекція на підставі договору з ПП "Промтехресурс" від 17 квітня 2003 року передала 11 березня 2004 року 28/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" даному підприємству для реалізації на прилюдних торгах.
05 квітня 2004 року між ПП "Промтехресурс" та ОСОБА_7 (який є чоловіком потерпілої ОСОБА_2 у кримінальний справі) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_7 придбав 28/100 частин магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", загальною площею 217,1 кв. м та частину підвалу даного магазину, площею 63,9 кв. м, за 137 000,00 грн та за 7 600,00 грн відповідно (а. с. 73-75 т. 1).
У подальшому, ОСОБА_7 27 квітня 2007 року продав 24/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" (від 28/100 частин), площею 231 кв. м ВАТ КБ "Надра", яке на даний час є власником вказаної частини, інша частина приміщень (4/100) залишилась у власності ОСОБА_7 (а. с. 83-86 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, спадщину у встановленому законом порядку прийняли ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а. с. 78-82, 145-146 т. 1, а. с. 51-54 т. 2).
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Урахувавши наведені норми матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу від 05 квітня 2004 року № 5, а тому її права не підлягають захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.
У свою чергу суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано доказів підтвердження фіктивності(недійсності) оспорюваного договору.
При цьому як суд першої так і апеляційної інстанцій не врахували наступних норм матеріального права та обставин справи.
ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду з різними позовами з приводу спірного майна.
Зокрема, у 2013 році позивач зверталась до Шепетівського міськрайонного суду із позовом до прокуратури Хмельницької області, Шепетівської об`єднаної Державної податкової інспекції Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним зверненням в дохід держави 28/100 частин магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" (справа № 688/756/13-ц).
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2013 року позов було задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 663 827,00 грн на відшкодування шкоди, завданої незаконним засудженням. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині позову відмовлено.