Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 640/21269/15-ц
провадження № 61-16896св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Гуцал Л. В., Піддубного Р. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що з 17 червня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2012 року.
За час перебування сторін у шлюбі у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2012 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2012 року до повноліття сина.
Рішення пред`явлено до примусового виконання, однак до цього часу не виконано.
Дитина знаходиться на її утриманні, а відповідач ухиляється від сплати аліментів, у зв`язку з чим станом на 08 листопада 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 14 239,21 грн.
Посилаючись на підстави, передбачені статтями 195, 196 СК України, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість по сплаті аліментів в указаному розмірі та пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 76 973,43 грн.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 05 лютого 2016 року справа направлена за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 липня
2016 року провадження у справі за позовом про стягнення заборгованості по сплаті аліментів закрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несплату аліментів в сумі 17 465,33 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі
551,40 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що наявність неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2012 року по 08 листопада 2015 року в розмірі 17 465,58 грн підтверджено довідками ВДВС Харківського району Харківської області. При цьому відповідний розрахунок наведено не було.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року змінено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2012 року по
08 листопада 2015 року в розмірі 4 162,00 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, апеляційний суд виходив із того, що зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісячно, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Оскільки такі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду України
від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13 та від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-149цс14.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник, з урахуванням нової редакції касаційної скарги, просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 21 грудня
2016 року та залишити в силі рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом неправильно вирахувано розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Доводи інших учасників справи:
24 березня 2017 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу
ОСОБА_1 відхилити, а рішення Харківського апеляційного суду
від 21 грудня 2016 року залишити без змін.
Заперечення мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм СК України та статей 213, 214 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) та згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-1477цс15.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Харківського районного суду Харківської області.
У березні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 05 червня 2019 року № 593/0/226/19 за касаційним провадженням № 61-16896св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року матеріали цивільної справи призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у заперечені на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 з 17 червня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2012 року.
За час перебування сторін у шлюбі, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився
син - ОСОБА_3 .
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2012 року до повноліття сина.
Рішення пред`явлено до примусового виконання, однак до цього часу не виконано.
Згідно з розрахунком державного виконавця Михайлової Ю. В. Харківського районного управління юстиції Харківської області по примусовому виконання виконавчого провадження за виконавчим листом
№ 2020/6610/2012, виданого 06 липня 2015 року Комінтернівським районним судом міста Харкова, заборгованість відповідача по сплаті аліментів з урахуванням частково сплачених аліментів станом