Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 334/16303/15
провадження № 61-9084св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
треті особи: Івано-Франківська міська рада, Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2016 року у складі головуючого-судді Бородовського С. О. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2016 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Вакарук В. М., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про припинення права власності на будинок внаслідок його фізичного знищення.
На обґрунтування позовних вимог зазначали, що їм на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 по 1/6 частці кожному. Інша Ѕ частина вказаного будинку належить відповідачу. Позивачі зазначають, що частина будинку, яка належить відповідачу, повністю зруйнована, а інша його частина, що перебуває у їх власності, частково зруйнована та її фізичний знос становить 89 %. Позивачі звернулися до реєстраційної служби із заявою про припинення реєстрації прав щодо будинку, однак відповідач не подав відповідної заяви.
Посилаючись на викладене, позивачі просять припинити право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, внаслідок його фізичного знищення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2016 року позов задоволено частково. Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_1 - на 1/6 частку, ОСОБА_2 - на 1/6 частку, ОСОБА_3 - на 1/6 частку; ОСОБА_4 - на Ѕ частку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки частина спірного житлового будинку, яка належить відповідачу, повністю знищена, а інша частина, належна позивачам, знищена на 89 %, тому наявні підстави для припинення права власності на вказаний будинок. При цьому судом враховано, що позивачі зверталися до органу реєстрації речових прав з відповідною заявою про припинення речових прав на знищений будинок, окрім відповідача. Такі дії відповідача суд вважає зловживанням своїми правами, що призводить до порушення прав позивачів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, виходив із того, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що ОСОБА_4, на підставі договору дарування, належить на праві власності Ѕ частина спірного житлового будинку, яка виділена в окрему квартиру № 1 , а позивачам належить окрема квартира № 2 , а тому з моменту виділення частки в натурі право спільної власності було припинено і ОСОБА_4 є одноосібним власником окремої квартири № 1 . Так, оскільки позивачі не є власниками або співвласниками майна, виділеного в окрему квартиру № 1 у спірному житловому будинку, тому вимоги про припинення прав власності на чуже майно у зв`язку з його знищенням не підлягають задоволенню. Також, в порушення статті 349 ЦК України, позивачі із заявою про знищення майна не звертались, а тому висновок судів про наявність законних підстав для припинення права власності не можна визнати обґрунтованим.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У поданих запереченнях на касаційну скаргу, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , просять касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції, які є законними і обґрунтованими залишити без змін. При цьому зазначають, що вони зверталися до реєстраційної служби з заявою про припинення реєстрації права власності на спірний будинок у зв`язку з його знищенням, однак за відсутності такої ж заяви від співвласника ОСОБА_4, їх заява залишена без розгляду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року справу № 334/16303/15 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на будинок внаслідок його знищення призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 лютого 2018 року вищевказану справу передано до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, а саме: за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/6 частку спірного домоволодіння, на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 2010 року; за ОСОБА_2 - на 1/6 частку на підставі договору міни від 16 грудня 2009 року; за ОСОБА_3 - на 1/6 частку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 грудня 2008 року; за ОСОБА_4 - на Ѕ частку на підставі договору дарування від 29 квітня 1996 року.
Відповідно до довідки, виданої Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації від 30 жовтня 2015 року № 02069, домоволодіння АДРЕСА_1 має наступні характеристики: станом на момент здійснення реєстрації права власності, до складу домоволодіння входили: житловий будинок загальною площею 83,18 кв. м, жилою площею 33,2 кв. м, сараю загальною площею 11,1 кв. м; вбиральні; станом на 30 жовтня 2015 року (момент здійснення поточної інвентаризації) домоволодіння складається: з житлового будинку загальною площею 39,4 кв. м, жилою площею 21,2 кв. м; сараю загальною площею 11,1 кв. м; воріт; огорожі. У вказаній довідці зазначено, що загальна площа житлового будинку зменшилася на 43,78 кв. м., жила площа - на 12,0 кв. м в результаті арифметичного заокруглення, демонтажу опалювальних приладів, руйнування частини будинку ( частково залишились зовнішні стіни, відсутні підлоги, перекриття, вікна, дах). Стіни веранди, підлога, вікна, двері, перекриття, дах пошкоджені вогнем.