Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 161/15964/15-ц
провадження № 61-19972св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року у складі судді Івасюти Л. В. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2017 року у складі колегії суддів: Осіпчука В. В., Русинчука М. М., Федонюка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", зараз акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 01 серпня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № VO10AN68048607, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 18 232,98 дол. США, зі сплатою 15 % річних, строком до 31 липня 2015 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у заставу банку було передано автомобіль HYUNDAI Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску.
ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим станом на 26 серпня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 47 322,13 дол США, та складається із: 10 090,45 дол. США - заборгованість за кредитом; 5 904,90 дол. США - заборгованість із сплати процентів за користування кредитом; 2 017,11 дол. США - заборгованість із сплати за комісії, 27 045,71 дол. США - заборгованість із сплати пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 11,05 дол. США - штраф (фіксована частина); 2 252,91 дол. США - штраф (процентна складова).
Посилаючись на вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість за кредитним договором в сумі 47 322,13 дол. США, що еквівалентно 1 070 426,60 грн та 16 056,40 грн судові витрати у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Позов мотивовано тим, що банк звернувся із позовом до суду із пропуском передбаченого умовами кредитного договору п`ятирічного строку позовної давності (пункт 14.11).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2017 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками районного суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу в якій просило скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2017 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що банк не пред`являв до відповідача вимоги/претензії про дострокове повернення всієї суми заборгованості, а тому не змінював строк виконання основного зобов`язання відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд про те, що банк змінив строк виконання основного зобов`язання та звернувся до суду поза межами, передбаченого умовами договору п`ятирічного строку позовної давності, не відповідають встановленим у справі обставинам.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 06 червня 2019 року № 609/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-19972св18 призначено повторний автоматизований перерозподіл.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 01 серпня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 18 232,98 дол. США на придбання автомобіля, строком до 31 липня 2015 року та сплатою 15 % річних (а. с. 8-16).
Крім того, встановлено, що для забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, він передав банку у заставу придбаний автомобіль.
З метою погашення простроченої заборгованості, за погодженням сторін кредитно-заставного договору, банком було звернуто стягнення на заставне майно шляхом продажу автомобіля відповідача 17 грудня 2009 року за 9 763,68 доларів США (а. с. 111 - 113, 119 - 122).
Згідно з актом від 07 листопада 2009 року автомобіль ОСОБА_1 був переданий заставодержателю, а 09 листопада 2009 року ним було видано довіреність банку з правом відчуження автомобіля та зняття його з реєстрації (а. с. 110, 123 - 124).
Згідно підпункту 14.11 вказаного кредитного договору сторони встановили строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у 5 (п`ять) років.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.