Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 544/24/16-ц
провадження № 61-5820св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2016 року у складі судді Нагорної Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 28 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Акопян В. І., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна.
Позовна заява мотивована тим, що у лютому 2001 року вона познайомилась з ОСОБА_2, з яким через деякий час почала зустрічатися, а 10 вересня 2001 року вони вирішили проживати разом однією сім`єю. До 2008 року проживали з ОСОБА_2 на орендованих квартирах у АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_3 . За період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ними 30 березня 2007 року було придбано трикімнатну квартиру вартістю 37 342 грн, з господарськими будівлями, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, а 20 червня 2008 року було придбано торговий павільйон вартістю 85 797 грн, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Після того, як вона завагітніла, вони з ОСОБА_2 17 листопада 2009 року зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 . Ще задовго до реєстрації шлюбу її місце проживання було зареєстровано у спірній квартирі в АДРЕСА_4, що підтверджує ті обставини, що вони з ОСОБА_2 і до реєстрації шлюбу проживали разом. Таким чином вона вважала, що має право на 1/2 частину зазначеної квартири та на 1/2 частину зазначеного торгового павільйону.
Посилаючись на викладене та на положення статей 70, 74 СК України, частини другої, третьої статті 372 ЦК України ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_2 у період з 10 вересня 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у порядку поділу спільно майна визнати за нею право власності на
1/2 частину трикімнатної квартири з господарськими будівлями в будинку АДРЕСА_4, та на 1/2 частину торгового павільйону АДРЕСА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторонами надані взаємовиключні суперечливі дані з приводу взаємних прав та обов`язків між ними, відсутні належні докази з приводу сумісного їх проживання, а показання свідків про такий факт також мають суперечливий характер, оскільки показання одних свідків протирічать показанням інших свідків. Суд не знайшов достатніх підстав вважати, що відносини, які склалися між сторонами, засновані на засадах почуттів взаємної любові та поваги, мають взаємозобов`язуючий характер, не містять будь-яких даних, які б породжували юридичні наслідки, та аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем не доведено факт спільного сумісного проживання їх як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу
з 10 вересня 2001 року по 17 листопада 2009 року та не доведено, що джерелом набуття спірного майна є їх спільні сумісні кошти, тому в задоволені позову відмовив. Зазначені у позові доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, які б беззаперечно свідчили про їх спільне проживання, ведення господарства, спільний побут та наявність взаємних прав та обов`язків, що є характеризуючими ознаками сім`ї.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про критичну оцінку показань свідків ОСОБА_4 (мати позивачки), ОСОБА_5 (племінниця відповідача), ОСОБА_6 (рідна сестра відповідача), оскільки вони є близькими родичами сторін, а тому заінтересовані в результатах розгляду справи. Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та
ОСОБА_6 мають неприязні стосунки з позивачкою. Також апеляційний суд погодився з оцінкою районного суду показань інших свідків, які визнав суперечливими.
Під час дослідження у справі обставин щодо джерела коштів, за які було придбано спірне майно, судом першої інстанції вірно здійснено оцінку наданим сторонами доказам та правильно встановлено, що відповідачем доведений той факт, що квартира та торговий павільйон є його особистою власністю та придбані за його власні кошти.
Апеляційний суд вважав, що матеріали справи не містять будь-якого належного та допустимого доказу на підтвердження факту ведення спільного господарства та спільного проживання однією сім`єю
ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 10 вересня 2001 року по 17 листопада 2009 року. Також позивачем не доведено, що джерелом набуття спірного майна були спільні сумісні кошти сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
06 червня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при наданні пояснень у судовому засідання відповідач визнав, що він проживав однією сім`єю з позивачем у період з 10 вересня 2001 року по 17 листопада 2009 року, також допитані свідки підтверджували цей факт у своїх показаннях. Також суд не надав оцінки фотознімкам, які підтверджують факт спільного проживання, відпочинку та побуту.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 30 березня 2007 року відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_7 квартиру з господарськими будівлями
АДРЕСА_4 . Право власності зареєстровано у встановленому законом порядку. У зазначеній квартирі
з 27 серпня 2008 року зареєстрована ОСОБА_1 (а. с. 11, 89-92, 139, т. 1).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 червня 2008 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_8 торговий павільйон, що знаходиться у АДРЕСА_5 (а. с. 49, т. 1).
ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9
до 27 січня 2005 року, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу (а. с. 55, т. 1).