Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 357/12349/16-ц
провадження № 61-29653св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2017 року у складі судді Кошель Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Журби С. О., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 16 лютого 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 8 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % відсотків на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
В порушення вимог договору відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 46 703,15 грн, з яких: 6 809,17 грн - заборгованість за кредитом; 35 193,83 грн - заборгованість за відсотками; 2 000,00 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф фіксована частина; 2 200,15 грн - штраф процентна складова.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішенні мотивовані тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження укладення з відповідачем договору банківських послуг б/н від 16 лютого 2012 року.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що підписавши анкету-заяву, відповідач висловив згоду на укладення договору шляхом отримання платіжної картки кредитка "Універсальна" та особистим підписом засвідчив, що згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг. Факт перебування відповідача 16 лютого 2012 року у банку підтверджується фото клієнта, де він тримає карту № НОМЕР_3, яке взято з програмного комплексу банку ЄКБ (єдиної клієнтської бази). Також про факт отримання картки свідчить надана банком виписка по рахунку клієнта, яка має статус первинного документа, з якої вбачається, що відповідач користувався цією карткою, проводив розрахунки в магазинах, здійснював погашення заборгованості через термінали самообслуговування, поповнення мобільного за номером НОМЕР_1, який в анкеті-заяві зазначений як номер клієнта, тощо; вказані операції є неможливими без фізичного пред`явлення кредитної картки.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
У частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач отримав платіжну картку, підписавши її у спеціально відведеному місці, та ПІН- код, заява не містить номер картки, яку, за твердженням позивача, отримав відповідач, а Умови і правила надання банківських послуг та довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", на які посилається позивач як на складову договору банківських послуг, підпису позивача не містять, а також факт пролонгування кредитної картки та її отримання відповідачем позивачем не підтверджений.
Проте, з такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.
Як убачається з наявної в матеріалах справи анкети-заяви, 16 лютого 2012 року ОСОБА_1 з метою отримання кредитної картки заповнено та підписано цю анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", в якій відповідач висловив згоду на укладення договору з банком шляхом отримання кредитної картки Універсальна та погодився, що заява, разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 12).