П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 136/394/17
провадження № 61-20636св18
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро",
третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвська Світлана Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" на рішення апеляційного суду Вінницької області від 09 червня 2017 року в складі колегії суддів: Нікушина В.П., Оніщука В.В., Медвецького С.К.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2017 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс Агро" (далі - ТОВ "Концерн "Сімекс Агро") про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.
Позов мотивовано тим, що 12 липня 2006 року матір`ю ОСОБА_1 від її імені було укладено з відповідачем договір оренди за №142 належної ОСОБА_1 земельної ділянки терміном на 10 років. Будучи у віці 17 років нею на вимогу ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" було проставлено підписи на наданих ними документах. При цьому жодних умов до вказаного договору оренди землі чи змін до нього, вона не погоджувала. Про підписання додаткової угоди до цього договору терміном на 20 років їй також відомо не було.
Будучи повнолітньою, позивач неодноразово зверталась до відповідача з відповідними письмовими заявами про небажання продовжувати договір, при поданні останньої такої заяви 22 серпня 2016 року ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" її стало відомо про існування додаткової угоди до даного договору оренди землі. Відповідно до якого, строк дії якої визначено на 20 років та збільшено розмір орендної плати до 3%.
У зв`язку з вищезазначеним просила позов задовольнити, так як вважає, що така додаткова угода є недійсною, оскільки товариству "Концерн "Сімекс Агро" було достовірно відомо, що вона на момент підписання додаткової угоди була неповнолітньою, враховуючи запис про народження у паспорті, також згода на вчинення даного правочину її батьками не надавалась.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що Додаткова угода до Договору була схвалена позивачем і при її укладенні прав позивача порушено не було, обставини на які вона посилається не можуть мати наслідком недійсність правочину, а за умови їх доведеності можуть бути підставою для зміни чи розірвання договору оренди.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від
09 червня 2017 року, рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року скасовано та постановлено нове, яким позовом ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсною додаткову угоду від 27 грудня 2010 року до договору оренди землі за №142 від 12 липня 2006 року, реєстраційний запис №040786400078 укладену між ОСОБА_1 та ТОВ "Концерн "Сімекс - Агро".
Стягнуто з ТОВ "Концерн "Сімекс - Агро" на користь ОСОБА_1 витрати понесені нею на оплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 640,00 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 704,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що на момент підписання додаткової угоди до договору оренди землі № 142 від 12 липня 2006 року, між ОСОБА_1 та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" 27 грудня 2010 року правочин, був вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, а тому суперечить приписам статті 32 ЦК України та частини другої статті 203 ЦК України. Згідно із ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу з Липовецького районного суду Вінницької області № 136/394/17.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що вчинення оспорюваного правочину (додаткової угоди) призвело до порушення прав позивача. Так, позивач власноруч підписала додаткову угоду до договору оренди землі. Позивач не оспорювала факт отримання нею орендної плати у повному розмірі та вчасно. Таким чином вважає, що жодних порушень прав позивача як власника земельної ділянки немає, оскільки вона самостійно уклала додаткову угоду та даний факт встановлено судом першої інстанції.
Доводи інших учасників справи
Заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2319, від 28 грудня 2005 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 3,5030 га, що розташована на території Славнянської сільської ради, Липовецького району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту серія НОМЕР_1 виданого Липовецькою районною державною адміністрацією від 12 липня 2006 року (а. с. 5-7).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2, ОСОБА_1 змінила прізвище після державної реєстрації шлюбу на " ОСОБА_1 "(а.с.6).
Судом встановлено, 12 липня 2006 року матір позивачки, яка законно представляла її інтереси уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" Договір оренди землі № 142 строком на 10 років вищевказаної земельної ділянки.
Вказаний Договір був зареєстрований Липовецьким відділом Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" 29 травня 2007 року за № 040786400078 (а.с. 9).
27 грудня 2010 року позивач самостійно, будучи у віці 17 років, уклала з ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" Додаткову угоду до Договору оренди землі № 142 від 12 липня 2006 року, якою збільшили строк дії договору до 20 років, а розмір орендної плати до 3% від нормативної вартості земельної ділянки.
01 грудня 2015 року ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" зареєструвало в Державному реєстрі речових прав право оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 20 років.
Судом першої та апеляційної інстанції, що на момент вчинення Додаткової угоди позивачка була неповнолітньою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.