Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 643/8032/15-ц
провадження № 61-7038св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 січня 2016 року у складі судді Горбунової Я. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2016 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Зазулинської Т. П., Міненкової Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що у 2008 році між нею та ОСОБА_2 з часу припинення спільного проживання та ведення господарства була укладена усна домовленість, відповідно до якої вона не має наміру поділити машину та не подає до суду позов про стягнення аліментів та поділ майна, в обмін на що відповідач повинен подарувати квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, їх спільній дитині. Указана домовленість виконана не була, тому вона звернулась до суду з позовом про поділ майна, придбаного за час шлюбу.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд поділити спільне майно подружжя та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ модель 21101, реєстраційний номер НОМЕР_1 . При цьому, просила при здійсненні такого поділу збільшити її частку у спільному сумісному майні з урахуванням того, що з нею після розірвання шлюбу залишилася проживати неповнолітня дитина, на утримання якої ОСОБА_2 не надає достатньої матеріальної допомоги, та той факт, що вона сплачувала комунальні послуги, незважаючи на те, що відповідач залишався зареєстрований за адресою спірної квартири, та самостійно робила ремонт указаної квартири, купувала меблі та побутову техніку, а відповідач для цього коштів взагалі не витрачав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності (по 1/2 частці за кожним) на квартиру АДРЕСА_1, та автомобіль марки ВАЗ модель 21101, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні підстави для збільшення часткиОСОБА_1 при поділі спільного сумісного майна подружжя, так як останньою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розмір аліментів є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування. Таким чином, у порядку поділу майна подружжя визначено за кожним по 1/2 частині спірного майна.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, відхилено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 січня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанцій щодо порядку поділу майна подружжя, відповідно до якого визнано за кожним з подружжя по 1/2 частці спірного майна, є законними та обґрунтованими. При цьому погодився з висновками районного суду про відсутність підстав для збільшення розміру частки позивачки при поділі спільного сумісного майна подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення районного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що не було досліджено і взято до уваги докази того, що спірна квартира була придбана за кошти, зароблені ним після припинення шлюбно-сімейних відносин. Сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісною власності подружжя. Зазначав про те, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції застосовуються норми права спільної сумісної власності, замість норм, що регулюють особисту приватну власність. Тобто судом застосовано закон, який не підлягав застосуванню, та не застосовано закон, що підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином, спірна квартира придбана за його особисті кошти і не входить до складу спільної сумісної власності подружжя, а, отже, не підлягає поділу. Судами при поділі автомобіля не було взято до уваги те, що він перебуває у заставі, не вирішено питання боргових зобов`язань подружжя та щодо вкладу кожного з них у придбання спірного майна, яке підлягає поділу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2016 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 січня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2016 року. Відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Московського районного суду м. Харкова зазначену цивільну справу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя призначено до розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, у якому заявник посилався на те, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 10 листопада 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який розірвано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2012 року.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу залишилася проживати разом з ОСОБА_1
За час шлюбу подружжям набуте майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 та автомобіль марки ВАЗ моделі 21101, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Право власності на спірне майно підтверджується рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 липня 2011 року про визнання дійсним договору оренди житла з викупом від 01 листопада 2006 року та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2,
витягом з реєстру про державну реєстрації прав власності на нерухоме майно, технічним паспортом на квартиру, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, довідкою-рахунком на оплату автомобіля, квитанцією про внесення оплати за рахунком, виписки по рахунку банку, довідкою банку від 04 травня 2011 року про погашення боргу за кредитним договором, договором оренди майна з викупом від 01 листопада 2006 року, актом приймання-передачі від 01 листопада 2006 року, договором про надання послуг від 01 березня 2008 року з додатками до нього та актами приймання-передачі послуг, листом товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (далі - ТОВ "Таміра") про можливість взаємозаліку зобов`язань, договором тимчасового користування службовим приміщенням від 16 листопада 2005 року, довідкою ТОВ "Таміра" від 14 жовтня 2009 року про дійсність договору, актом прийому-передачі житлового приміщення за договором тимчасового користування.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.