Постанова
Іменем України
01 липня 2019 року
м. Київ
справа № 693/490/16-ц
провадження № 61-21083св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року у складі судді Шимчика Р. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2017 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування предмета договору позички.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у грудні 2013 року між ним та ОСОБА_2 усно укладений договір позички, згідно з яким ОСОБА_2 отримала 14 листів покрівельного восьмихвильового азбестоцементного шиферу, який зобов`язалася повернути йому в травні 2014 року.
ОСОБА_2 не виконала свого зобов`язання, незважаючи на численні його нагадування про необхідність виконання договору позички. ОСОБА_2 категорично відмовляється повернути позичений шифер із посиланням на те, що вона нічого у нього не позичала.
Такими протиправними діями, які полягають у невиконанні відповідачем умов договору позички, йому заподіяно майнову шкоду в розмірі 1 820,00 грн, тобто за 14 листів шиферу, вартістю 130,00 грн за кожний.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд зобов`язати відповідача повернути йому 14 листів покрівельного восьмихвильового азбестоцементного шиферу, а при неможливості повернення стягнути з неї на свою користь вартість шиферу у розмірі 1 820,00 грн.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно позичала у нього шифер.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 рокута ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції незаконно відмовлено у задоволенні письмового клопотання від 29 червня 2016 року про виклик до суду свідка ОСОБА_3, а також клопотань про виклик до суду свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які заявлені у судовому засіданні 05 квітня 2017 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що згідно з висновком про результати розгляду заяви ОСОБА_1, від 11 лютого 2015 року, складеного опероуповноваженим СКР Жашківського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України лейтенантом міліції Осадчим В. С. під час перевірки встановлено, що у грудні 2013 року ОСОБА_2, жителька АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 . 12 листів хвильового шиферу та зобов`язувалася весною його повернути, але до теперішнього часу не повертає. Цей шифер ОСОБА_1 придбав у 2011 році за 960,00 грн. ОСОБА_2 пояснила, що дванадцять листів восьмихвильового азбестоцементного шиферу в ОСОБА_1 вона не брала, що може підтвердити її чоловік ОСОБА_7 . Також ОСОБА_2 зазначила, що з ОСОБА_1 вона перебуває в неприязних відносинах і він постійно зводить на неї наклепи. У цьому випадку відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 Кримінального кодексу України.