Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 645/4988/16-ц
провадження № 61-19079св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Харківська міська рада Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради Харківської області на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова, у складі судді Федорової О. В., від 28 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М., від 24 травня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Харківської міської ради Харківської області про визнання права користування квартирою.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, щона підставі ордеру № 3228 від 21 вересня 1984 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів ОСОБА_3 дозволено зайняти за обміном з ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 із самостійним правом на житлову площу матері ОСОБА_3 - ОСОБА_5 . Після смерті основного наймача ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Фрунзенської районної у м. Харкові ради Харківської області від 21 вересня 2010 року № 105/6 батька позивачів - ОСОБА_6 визнано наймачем вказаної квартири. Позивачі стверджували, що не зважаючи на реєстрацію за іншою адресою, вони з дитинства мешкали з батьками разом за вказаною адресою, ходили до школи, а коли подорослішали вели спільне господарство з батьками, приймали участь у сплаті комунальних послуг, дбали про житло, підтримували технічний стан квартири, робили поточні ремонти. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачів раптово помер. У спірній квартирі був зареєстрований тільки їх батько. За життя він намагався приватизувати цю квартиру, але не встиг зареєструвати у ній позивачів та здійснити її приватизацію, оскільки помер. Позивачі вказали, що вони фактично зареєстровані у приватизованій 3-х кімнатній квартирі АДРЕСА_2 загальною площею 58, 90 кв. м та житловою площею 44, 80 кв. м, яка є власністю їх матері та рідного брата матері - ОСОБА_7, 1978 року народження, проте у зазначеній квартирі мешкають брат матері ОСОБА_7 в кімнаті площею 14, 00 кв. м, брат позивачів ОСОБА_2 в кімнаті площею 10, 75 кв. м та сестра позивачів ОСОБА_8 з матір`ю ОСОБА_9 у кімнаті площею 17, 4 кв. м. Проживання позивачів за місцем реєстрації не є можливим, тому вони з дитинства мешкали у спірній квартирі разом з батьком. Крім того, зазначили, що іншого житла вони не мають.
Із урахуванням зазначеного, позивачі просили позов задовольнити, визнати за ними право користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки позивачі постійно проживали разом з із батьком ОСОБА_6, наймачем квартири, до його смерті у спірній квартирі, вселились до квартири та проживали у ній за усної згоди квартиронаймача, за життя останнім питання про їх виселення не ставилось. Відсутність письмової згоди квартиронаймача на вселення позивачів у спірну квартиру не свідчить про те, що вони не набули права користування спірною квартирою, оскільки фактичними обставинами безспірно встановлено, що позивачі за згодою їхнього батька, як наймача спірного житла, вселилися у квартиру, проживали у ній з наймачем як члени його сім`ї до смерті останнього та після його смерті продовжують проживати у цій квартирі, сплачують комунальні послуги. Іншого житла позивачі не мають.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу Харківської міської ради Харківської області відхилено, а рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, повно та всебічно з`ясував обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і вирішив справу у відповідності із законом. Відповідачем належними та допустими доказами не спростовано встановлений районним судом факт постійного проживання позивачів у спірній квартирі з дитинства однією сім`єю разом з батьком ОСОБА_6 та після його смерті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2017 року Харківська міська рада Харківської області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Питання, пов`язані з обліком та розподілом ізольованих житлових приміщень, у тому числі з частковими комунальними зручностями, вирішуються Харківською міською радою та її виконавчим комітетом відповідно до діючого законодавства. Визнаючи за позивачами право користування спірним житловим приміщенням, суди значно поліпшили їх житлові умови за відсутності об`єктивних умов це робити, замінивши орган місцевого самоврядування. Судами не враховано, що позивачами не дотриманий встановлений житловим законодавством України порядок вселення до спірної квартири. Позивачі не звертались до Харківської міської ради з питання закріплення за ними цієї квартири та не отримували відмови з цього питання. Матеріали справи не містять доказів про надання письмової згоди всіх членів сім`ї наймача на їх вселення до спірної квартири, як і не надано доказів на підтвердження факту сумісного проживання з ОСОБА_6, ведення спільного господарства. Також відсутні докази звернення останнього до відповідних органів з питань реєстрації місця проживання позивачів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 645/4988/16-ц передано судді-доповідачеві.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили усі надані докази та надали належну їм оцінку. Звертаючись до суду, позивачі просили захистити їхнє конституційне право на житло, яке вони потребують, оскільки іншого житла не мають. Судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до ордеру № 3228 від 21 вересня 1984 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів, ОСОБА_3 була наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1 із самостійним правом на житлову площу матері ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (а. с. 5).
ОСОБА_6 є сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 8, 16).
Рішенням виконавчого комітету Фрунзенської районної у м. Харкові ради Харківської області № 105/6 від 21 вересня 2010 року "Про зміну договору найму житлового приміщення по АДРЕСА_1" визнано ОСОБА_6 наймачем спірної квартири, а договір з ОСОБА_3 припинено у зв`язку з її смертю (а. с. 6).
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дочками ОСОБА_6 та ОСОБА_9, які перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 9-11).
Квартира АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Харкова, не приватизована.
З 13 січня 1993 року ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав та був зареєстрований по час смерті у вказаній квартирі (а. с. 104).
Судами також встановлено та досліджено довідки загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 101 Харківської міської ради Харківської області від 22 червня 2016 року № 271 та від 19 вересня 2016 року № 346, згідно яких ОСОБА_1 навчалась у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 101 з 31 серпня 2007 року по 23 вересня 2008 року, та при вступу до школи була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно витягу з класного журналу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 101, адреса учениці ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_1 (а. с. 28, 30).
У медичній картці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, вказано адресу останньої: АДРЕСА_1 (а. с. 32-33).
Позивачі офіційно зареєстровані за іншою адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_1 з 03 березня 1993 року, а ОСОБА_2 з 09 листопада 1996 року, що підтверджується довідкою дільниці № 52 КП "Жилкомсервіс" від 13 вересня 2016 року № 2788 (а. с. 43).
Разом з позивачами у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_7 (власник) - з 19 листопада 1997 року, ОСОБА_9 (сестра власника) - з 23 вересня 1981 року, ОСОБА_8 (племінниця власника) - з 24 листопада 1994 року, ОСОБА_10 (племінник власника) - з 01 березня 2014 року.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 08 вересня 2003 року реєстраційний № НОМЕР_1, виданим відділом приватизації житлового фонду управління комунального майна та приватизації головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради, зареєстрованим в Харківському бюро технічної інвентаризації 21 грудня 2004 року номер запису П-8-25562, квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 (а. с. 18, 19).
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом 12-ї Харківської державної нотаріальної контори 01 лютого 2005 року, реєстровий № 3-117, після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, спадкоємцями його майна, що складається з 1/3 квартири АДРЕСА_2, є його діти ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в рівних частинах кожний. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 лютого 2005 року № 6498520, за ОСОБА_7 на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстровано право власності на 1/6 вищевказаної квартири на праві приватної власності (а. с. 20).
Таким чином, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності матері та рідному дядькові позивачів.
Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29 серпня 2016 року та від 13 вересня 2016 року відомості про реєстрацію права власності за позивачами на об`єкти нерухомого майна відсутні (а. с. 44, 45).
Судами також досліджено квитанції, які підтверджують оплату позивачами комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 у 2011, 2013, 2015, 2016, 2017 роках, як за час життя ОСОБА_6, так і після його смерті (а. с. 35-41), а також угоду про погашення боргу частинами від 09 серпня 2016 року, укладену між ОСОБА_10 та КП "Компекс з вивозу побутових відходів", звернення позивачів до КП "Жилкомсервіс" про реструктуризацію заборгованості, відповідь ТОВ "Харківгаззбут" від 02 грудня 2016 року, КП "Харківські теплові мережі" від 02 грудня 2016 року на письмові звернення позивачів про реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги за вказаною адресою, копії яких долучено до матеріалів справи (а. с. 31, 132-134, 135, 136, 137).
Матеріали справи містять договір-замовлення б/н на організацію та проведення поховання ОСОБА_6 від 14 червня 2016 року, укладений між ФОП ОСОБА_12 та ОСОБА_10, що свідчить про сплату останньою витрат на поховання батька (а. с. 42).
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.