Постанова
Іменем України
01 липня 2019 року
м. Київ
справа № 760/765/16-ц
провадження № 61-26718св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічними позовами) - Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом),
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2017 року у складі судді Коробенка С. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Українець Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк")звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 06 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК", правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00277/RK, з додатковою угодою від 18 жовтня 2007 року № 1, з додатковою угодою від 10 липня 2009 року № 2, з додатковою угодою від 09 листопада 2011 року № 3, на підставі якого позичальнику надано кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в сумі 61 118,81 доларів США на строк до 06 червня 2012 року включно. В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 06 червня 2007 року було укладено договір поруки № 00336rК, з додатковою угодою від 18 жовтня 2007 року № 1, з додатковою угодою від 10 липня 2009 року № 2, з додатковою угодою від 09 листопада 2011 року № 3, який є невід`ємною частиною кредитного договору. Також в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 09 листопада 2011 року було укладено договір поруки № 00713rК, який є невід`ємною частиною кредитного договору. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 27 листопада 2015 року в нього виникла заборгованістьв розмірі 25 725,68 доларів США та 64 435,33 грн, яку ПАТ "Марфін Банк" просило стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2, а також ОСОБА_3 (кожен окремо) звернулися до суду із зустрічними позовами до ПАТ "Марфін Банк" про визнання поруки припиненою.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2017 року позовну заяву ПАТ "Марфін Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час постановлення цієї ухвали (далі - ЦПК України 2004 року).
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що справа перебуває у провадженні з січня 2016 року і належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи позивач двічі поспіль не з`явився в судові засідання. При цьому місцевий суд звернув увагу позивача, що його право на доступ до правосуддя жодним чином не обмежується, оскільки він має право повторно звернутися до суду з позовними вимогами аналогічного характеру.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу Тарана В. А., який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ПАТ "Марфін Банк", відхилено, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року підстав для залишення позову без розгляду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У листопаді 2017 року ПАТ "Марфін Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року і направити справу для продовження розгляду до Солом`янського районного суду міста Києва.
Касаційна скарга мотивована тим, що справа розглядалася місцевим судом з порушенням строків, передбачених статтею 157 ЦПК України 2004 року, зокрема судові засідання були призначені з інтервалом часу понад 6 місяців. Зважаючи на положення частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), при повторному зверненні до суду ПАТ "Марфін Банк" втратить можливість пред`явити вимоги до поручителів, тому, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, порушив право ПАТ "Марфін Банк" на судовий захист. Представник позивача, який був належним чином повідомлений, не з`явився в судове засідання, призначене на 27 лютого 2017 року, з поважних причин та подавав клопотання про відкладення розгляду справи, тому неявка представника позивача в судове засідання 14 серпня 2017 року без поважних причин відбулася вперше, суд повинен був дотриматися вимог пункту 3 частини першої статті 169 ЦПК України 2004 року та відкласти розгляд справи, а не залишати позовну заяву без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Солом`янського районного суду міста Києва.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17 травня 2018 року справу № 760/765/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.