Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 357/12125/16-ц
провадження № 61-31077св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Наталія Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Білоконь О. В., Голуб С. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Н. І., про визнання договору дарування недійсним.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6, який останні роки життя хворів на онкозахворювання четвертої стадії. 20 листопада 2013 року йому була проведена операція, після чого він за станом здоров`я потребував постійної сторонньої допомоги та перебував під її наглядом. При цьому зазначала про те, що ОСОБА_6 не мав наміру складати заповіт або дарувати належне йому майно, ураховуючи тяжкий стан батька та гарні відносини у сім`ї.
Вказувала на те, що у грудні 2015 року їй стало відомо про існування договору дарування від 15 грудня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Н. І., відповідно до якого ОСОБА_6 подарував відповідачу ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вважала указаний договір дарування недійсним, оскільки він був укладений ОСОБА_6 внаслідок помилки, який вважав, що підписує договір довічного утримання з ОСОБА_3, а не договір дарування указаного житлового будинку. Крім того, підтвердженням недійсності договору дарування є те, що відповідач зареєстрував право власності на 1/2 частину житлового будинку лише 30 квітня 2014 року.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 05 грудня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Н. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1136, недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2017 року у складі судді Кошеля Б. І. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 05 грудня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Н. І., недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_6 був особою похилого віку, за станом здоров`я потребував стороннього догляду та матеріальної допомоги, погодився на передачу нерухомого майна у власність ОСОБА_3 за умови його довічного утримання й, укладаючи спірний договір, помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на час укладення спірного договору дарування ОСОБА_6 мав намір укласти договір довічного утримання, та доказів, які б свідчили про досягнення між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_3 згоди щодо усіх істотних умов такого договору. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_6 на час укладення оспорюваного договору дарування перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги, оскільки відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 22035 ОСОБА_6 26 листопада 2013 року був виписаний у задовільному стані, йому рекомендовано амбулаторне лікування під спостереженням хірурга-онколога поліклініки за місцем проживання. При цьому апеляційний суд врахував те, що посилання суду першої інстанції на показання свідків не є належними та допустимими доказами на підтвердження обставин безпорадного стану ОСОБА_6 та необхідності надання йому сторонньої допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим, судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Посилалась на те, що, укладаючи договір дарування ОСОБА_6 не мав вільного і свідомого волевиявлення під час укладення договору безоплатної передачі у власність ОСОБА_3 будинку, який у останнього був єдиним житлом, і що батько, як людина похилого віку, яка за станом здоров`я потребувала стороннього догляду та матеріальної допомоги, погоджувався на передачу нерухомого майна у власність відповідача лише за умови довічного утримання й, укладаючи спірний договір, помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між ОСОБА_6 і відповідачем. Судом першої інстанції правомірно встановлено та не взято до уваги судом апеляційної інстанції, що померлий ОСОБА_6 за життя страждав на онкологічні захворювання. Апеляційний суд не взяв до уваги, що дарувальник продовжував проживати у спірному будинку, не переоформлював комунальні рахунки. Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття ОСОБА_6 фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік ОСОБА_6, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у останнього спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдарованому та продовження проживання у спірному будинку після укладення договору дарування. Вважала, що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було ухвалено законне та обґрунтоване рішення на підставі фактичних обставин справи з їх повним дослідженням, а суд апеляційної інстанції відійшов від принципу законності та справедливості при винесенні незаконного рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2017 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зазначену цивільну справу. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Н. І., про визнання договору дарування недійсним призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_3, у якому заявник посилався на те, що мотиви та підстави, зазначені у касаційній скарзі щодо скасування рішення апеляційного суду є безпідставними та необґрунтованими. Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що відповідно до рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 12 січня 1972 року № 17а ОСОБА_6 набув у власність домоволодіння АДРЕСА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про право особистої приватної власності від 15 лютого 1972 року ОСОБА_6 на праві особистої приватної власності належала 1/2 частина домоволодіння по АДРЕСА_2 .
05 грудня 2013 року між ОСОБА_6 та його сином ОСОБА_3 було укладено договір дарування 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Н. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1136.
ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя страждав на онкологічні захворювання. Відповідно довиписки з медичної карти стаціонарного хворого № 22035 ОСОБА_6 20 листопада 2013 року у Київській міській клінічній лікарні № 1 була проведена операція, консервативна спазмолітична, протизапальна, анти секреторна терапія, встановлений клінічний діагноз саркома голівки підшлункової залози, 4 стадії, стан після паліативної операції (2012 року інститут хірургії ім. Шалімова) - холедоходуоденоанастомоз), проростання дванадцятипалої кишки, висока кишкова непрохідність.
Згідно із медичною документацією ОСОБА_6 з 16 серпня 2012 року по 28 серпня 2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у Білоцерківській міській лікарні Київської області № 1 з діагнозом загострений панкреатит, хронічний холецистит у стадії загострення. З 18 листопада 2013 року по 26 листопада 2013 року ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 1. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 19 грудня 2013 року № 252 встановлено, що хвороби, що призвели до смерті ОСОБА_6 є: ендогенна інтоксикація, місцеве поширення хвороби, метастази в печінці, рак підшлункової залози.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер у віці 76 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 19 грудня 2013 року серії НОМЕР_1 .
Згідно з даними лікарського свідоцтва про смерть від 19 грудня 2013 року № 252 причиною смерті ОСОБА_6 є: ендогенна інтоксикація, місцеве поширення хвороби, метастази у печінці, рак підшлункової залози.
За життя ОСОБА_6 постійно проживав у частині будинку АДРЕСА_1, яка виділена у квартиру № 1 , як до укладення оспорюваного договору дарування, так і після його укладення до самої смерті.
Необхідну допомогу та догляд ОСОБА_6 здійснював його син ОСОБА_3, якому ОСОБА_6 передав документи на майно та ключі від житлового будинку. Позивач ОСОБА_1 проживала окремо від батька, провідувала його періодично та не заперечувала того, що її брат ОСОБА_3 доглядав та постійно піклувався про батька.
За життя померлий ОСОБА_6 мав у власності, крім спірного будинку, ще один житловий будинок АДРЕСА_4, але проживати у вказаному будинку не міг, у зв`язку із тяжким станом здоров`я та відсутністю у будинку необхідних побутових умов.