Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 2-4684/06
провадження № 61-22469св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: територіальна громада міста Полтави в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради, Колективне підприємство бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор",
третя особа - Перша полтавська державна нотаріальна контора
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Хіль Л. М., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади міста Полтави в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради, Колективного підприємства бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", третя особа - Перша полтавська державна нотаріальна контора про визнання права власності на самочинне будівництво та спадкове майно, а саме домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку "А-ІІ" загальною площею 82,2 кв. м, сараю "а" площею 46,4 кв. м, сараю "Л" площею 31,8 кв. м, сараю "В" площею 25,6 кв. м, сараю "в" площею 4,1 кв. м, вбиральні "В" площею 1,7 кв. м, погребу "а-1" площею 3,5 кв. м, огорожі № 1, № 2 та № 3, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4, після якої залишилось зазначене спадкове майно. У встановлений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом, оскільки сарай "В" і сарай "в" у зазначеному домоволодінні побудовані самочинно, тобто з порушенням відповідного проекту.
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтава від 16 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку "А-ІІ", загальною площею 82,2 кв. м, сараю "а", площею 46,4 кв. м, сараю "Л", площею 31,8 кв. м, сараю "В", площею 25,6 кв. м, сараю "в", площею 4,1 кв. м, вбиральні "В", площею 1,7 кв. м, погребу "а-1", площею 3,5 кв. м, огорожі № 1, № 2 та № 3. Зобов`язано Колективне підприємство бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" зареєструвати зазначені будівлі.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_5 є донькою та спадкоємцем ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з технічним висновком на житловий будинок АДРЕСА_1 за конструктивною схемою будівля надійна та капітальна, застосовані типові елементи, якість застосованих матеріалів відповідає діючим нормам, будинок не має пошкоджень і деформацій. Головним управлінням у справах містобудування та архітектури не надано заперечень проти реєстрації збільшеного сараю "В" до розміру 3,74 кв. м на 6,84 кв. м, сараю "в" розміром 1,9 кв. м - на 2,17 кв. м та здачі в експлуатацію житлового будинку спадкоємцями ОСОБА_4 . З огляду на положення частини третьої статті 376, статті 1261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд дійшов висновку про задоволення позову.
Короткий зміст вимог особи, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, і судового рішення суду апеляційної інстанції.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду, 30 жовтня 2017 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що він не брав участі у справі, проте ухвалене рішення суду стосується його прав та інтересів, оскільки домоволодіння ОСОБА_1 межує з належними йому житловим будинком та господарськими будівлями і спорудами і судом визнано право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване позивачем з порушеннями технічних та протипожежних вимог. Про оскаржуване рішення він дізнався в жовтні 2017 року, коли отримав копію позову ОСОБА_1 до нього про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом знесення самочинно побудованих гаража та вбиральні.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду міста Полтава від 16 жовтня 2006 року закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що будівництво матір`ю позивача житлового будинку та господарських будівель в цілому мало офіційний характер і набуло ознак самочинного будівництва лише в результаті недотримання розмірів сараїв. Належні особі, яка подала апеляційну скаргу, об`єкти господарського призначення, які межують з домоволодінням позивача та є наближеними до житлового будинку останньої, на момент прийняття рішення були відсутні. Відповідність технічним, протипожежним та санітарним нормам будівництва житлового будинку відносно будівель і споруд, належних ОСОБА_3, при прийнятті рішення визначалася виходячи з їх цільового призначення та розмірів, які існували на той час. Доводи заявника про те, що оскаржуваним рішення було порушено його права та законні інтереси як власника сусіднього домоволодіння та суміжного землекористувача, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними, достатніми та допустимими доказами. Дії ОСОБА_3 за даних обставин фактично є заходом захисту від позову ОСОБА_1 до нього про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, який розглядається судом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У березні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що належні йому гараж "У" та вбиральня "Ф" були побудовані задовго до здійснення самочинного будівництва позивача, тому висновки апеляційного суду не відповідають дійсним обставинам справи. Перебудувавши свій будинок, позивач значно розширила його та наблизила до належної йому земельної ділянки, внаслідок чого він позбавлений права на будівництво будь-яких об`єктів на своїй земельній ділянці, оскільки вони заздалегідь будуть споруджуватися з порушеннямбудівельних норм. Під час незаконної перебудови будинку позивача та визнання рішенням суду права власності на самочинне будівництво не враховані його інтереси як користувача суміжної земельної ділянки.
У червні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на те, що доводи скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, є надуманими та безпідставними, а посилання на порушення рішенням Октябрського районного суду міста Полтава від 16 жовтня 2006 року його прав та інтересів не підтверджені жодним доказом.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Октябрського районного суду міста Полтава.
11 червня 2018 року справа № 2-4684/06 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Апеляційним судом встановлено, що предметом даного спору є вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади міста Полтави в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради, Колективного підприємства бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", третя особа - Перша полтавська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на самочинне будівництво та спадкове майно. Об`єктом даного спору є спадкове майно, а саме домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається в цілому з житлового будинку "А-ІІ" загальною площею 82,2 кв. м, сараю "а" площею 46,4 кв. м, сараю "Л" площею 31,8 кв. м, сараю "В" площею 25,6 кв. м, сараю "в" площею 4,1 кв. м, вбиральні "В" площею 1,7 кв. м, погребу "а-1" площею 3,5 кв. м, огорожі № 1, № 2 та № 3.