Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 352/2119/15-ц
провадження № 61-14050св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2016 року у складі судді Струтинського Р. Р. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Ковалюка Я. Ю., Максюти І. О., Фединяка В. Д., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Тисменського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2016 року у складі судді Струтинського Р. Р. та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2017 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Беркій О. Ю., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 23 квітня 2010 року він передав ОСОБА_2 в борг для особистих потреб кошти в сумі 3 000,00 дол. США, а відповідач зобов`язувався повернути йому 4 000,00 доларів США протягом одного календарного місяця, тобто до 23 травня 2010 року про що ОСОБА_2 написав боргову розписку.
У випадку прострочення терміну виплати боргу останній зобов`язувався виплатити за кожний календарний місяць прострочення 33 % від отриманої суми по день виконання основного зобов`язання.
У вказаний строк борг відповідач не повернув.
Посилаючись на вищевикладене та уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: розірвати договір позики від 23 квітня 2010 року; стягнути з відповідача борг за договором позики у розмірі 3 000,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті на день подання позову становило 77 610,00 грн та відсотки за користування грошовими коштами за період з 01 січня 2013 року по 31 травня 2013 року у розмірі 4 950,00 дол. США, що еквівалентно на день подання позову 128 056,50 грн; стягнути з відповідача судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за договором позики поза межами строку позовної давності (стаття 257 ЦК України).
Додатковим рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні вимоги про розірвання договору позики та стягнення відсотків за договором позики за спливом позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року рішення Тисменицького районного суду від 17 серпня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком районного суду.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2017 року додаткове рішення Тисменицького районного суду від 03 жовтня 2016 року скасовано в частині вирішення позовної вимоги про розірвання договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у зв`язку з істотним порушенням умов договору та ухвалено в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовної вимоги про розірвання договору позики укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з істотним порушенням умов договору відмовлено.
В решті додаткове рішення суду залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору позики, апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що відсутні передбачені статтею 651 ЦК України підстави для задоволення позову в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу в якій просив скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу в якій просив скасувати додаткове рішення Тисменицького районного суду Івано- Франківської області від 03 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2017 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги обґрунтовані тим, що суд не взяв до уваги що між сторонами було укладено безстроковий договір позики. Не сплативши проценти за договором, відповідач порушив істотні умови договору, що відповідно до положень статті 651 ЦК України є підставою для його розірвання.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.