Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 336/4527/17
провадження № 61-15042 св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С., від 25 січня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 04 липня 1998 року до 22 травня 2017 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого вони придбали квартиру АДРЕСА_1 вартістю 43 500 доларів США (далі - спірна квартира).
Вказану квартиру вони придбали за кошти, які належали їй та були отримані від продажу належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_2 за 32 000 доларів США. З цих коштів 25 000 доларів США було витрачено на спірну квартиру. Частина грошей в сумі 18 000 доларів США була отримана в результаті продажу їх спільної з відповідачем квартири у м . Запоріжжя .
Оскільки на придбання спірної квартири були витрачені грошові кошти у сумі 25 000 доларів США, отримані від продажу 08 вересня 2009 року її власної квартири, просила визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Дмитрюк О. В. від 04 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, як на частку у спільній сумісній власності подружжя. У задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 2/3 частини квартири відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 321,07 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено придбання спірної квартири за частину коштів, отриманих нею від продажу власної квартири, що свідчить про відсутність підстав для збільшення її частки при поділі майна подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 Змінено рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року в частині розміру визначених судом часток сторін у спільному майні подружжя та розміру судового збору. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/5 частини, а за ОСОБА_2 право власності на 2/5 частини квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3 354,36 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що різниця між проданою та придбаною подружжям квартирою становить 53 465 грн, що становить 1/5 частини від спірної квартири. Оскільки відповідач не надав доказів іншого джерела походження цієї суми, аніж продаж належної позивачу квартири, слід відступити від принципу рівності часток подружжя у спільному майні та збільшити частку майна позивача на 1/5 частину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права
Касаційна скарга мотивована тим, що спірну квартиру сторони придбали за спільні кошти в інтересах сімʼї, а тому апеляційний суд безпідставно відійшов від принципу рівності часток подружжя при поділі спільного майна. Враховуючи значний проміжок часу між продажем належної позивачу квартири та придбанням спірної квартири, позивач не довела, що витратила саме свої особисті кошти на часткову оплату спірної квартири. Суд апеляційної інстанції, вважаючи недоведеність іншого джерела походження різниці між проданою та придбаною подружжям квартирою, аніж продаж належної позивачу квартири, керувався виключно припущенням.
Відзив на касаційну скаргу, поданий ОСОБА_1 у травні 2018 року, мотивований тим, що відповідач не надав доказів, а матеріали справи не містять відомостей про наявність у останнього коштів в сумі 52 465 грн на придбання спірної квартири.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду, а ухвалою від 05 червня 2019 року - призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 04 липня 1998 року до 22 травня 2017 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого відчужили дві квартири та придбали одну.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 08 вересня 2009 року ОСОБА_1 продала належну їй на праві особистої приватної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Продаж вчинено за 256 000 грн, що еквівалентно 32 000 доларів США.
Згідно із договором купівлі-продажу від 23 листопада 2010 року ОСОБА_2 продав належну сторонам на праві спільної сумісної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_5 . Продаж вчинено за 186 355 грн, що еквівалентно 23 500 доларів США.
26 листопада 2010 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 за 240 000 грн придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.