Постанова
Іменем України
01 липня 2019 року
м. Київ
справа № 278/1396/16-ц
провадження № 61-30373св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 25 квітня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 241/4, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби в розмірі 20 000 доларів США на строк до 24 квітня 2018 року зі сплатою 14 % річних. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 квітня 2008 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С. Л. та зареєстрований за № 3268, за умовами якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 1000 кв. м, кадастровий № НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку. Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 15 лютого 2012 року у справі № 2-372/12 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 206 765,65 грн. Відповідач не виконує зазначене рішення суду, грошові кошти на користь банку не сплачує, тому банк просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № 241/4 у розмірі 1 157 593,40 грн звернути стягнення на належну ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку шляхом її продажу ПАТ "ВіЕйБі Банк" від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час її реалізації, але не нижчою 143 925 грн, у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", з наданням ПАТ "ВіЕйБі Банк" всіх прав продавця.
У березні 2017 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" подало заяву про зміну позову та просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № 241/4 у розмірі 1 157 593,40 грн звернути стягнення на належну ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку шляхом визнання права власності на неї за банком.
В судовому засіданні 12 квітня 2017 року місцевим судом відмовлено ПАТ "ВіЕйБі Банк" у прийнятті заяви про зміну позову.
24 квітня 2017 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" подало уточнення до позовної заяви, в яких абзац другий прохальної частини виклало в новій редакції та просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № 241/4 у розмірі 1 157 593,40 грн звернути стягнення на належну ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку, шляхом визнання права власності на неї за банком.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2017 року у складі судді Дубовік О. М. позов задоволеночастково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № 241/4, що становить 1 157 593,40 грн, звернено стягнення на земельну ділянку, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі державного акта на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого відділом земельних ресурсів у Житомирської області 04 квітня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 січня 2008 року за № 181 площею 1 000 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, шляхом її продажу ПАТ "ВіЕйБі Банк" від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час її реалізації, але не нижчою 143 925 грн, у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", з наданням ПАТ "ВіЕйБі Банк" всіх прав продавця, в тому числі, але не виключно: укладати договір купівлі-продажу, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку в органах бюро технічної інвентаризації, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та в будь-яких установах незалежно від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки (в тому числі витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витяг із Державного земельного кадастру, кадастровий план земельної ділянки) для продажу вказаної ділянки у підрозділах Міністерства юстиції, Державній реєстраційній службі України (або її правонаступників) та всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в органах нотаріату, Держгеокадастру, Державного підприємства Центр державного земельного кадастру, органах державної влади, місцевого самоврядування (зокрема у Центрах надання адміністративних послуг) або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладання договору купівлі-продажу ділянки; звертатися до суб`єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки зазначеної земельної ділянки (зокрема, грошової оцінки земельної ділянки), а також ставити підписи від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу або передачі на продаж торгівельній організації; отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням даної земельної ділянки будь-які довідки, які необхідні для виконання рішення суду, копії поземельних книг, технічну документацію, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 25 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С. Л. та зареєстрованого за № 3268. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" витрати по сплаті судового збору в сумі 1 300 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що зобов`язання за кредитним договором позичальником не виконано належним чином, сума кредитного боргу не повернута, а умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 515,80 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що після уточнення позовних вимог банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості, проте місцевий суд вийшов за межі заявлених вимог та помилково розглянув вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Крім цього, можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів. При укладені іпотечного договору сторони визначили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на нього, тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам статті 16 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У жовтні 2017 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" подалодо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2017 року, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2017 рокузалишити в силі.
Касаційна скарга ПАТ "ВіЕйБі Банк" мотивована тим, що заяву про зміну позову ним подано 03 березня 2017 року, а заяву про уточнення позовних вимог - 24 квітня 2017 року, тобто після початку розгляду справи по суті, що є порушенням вимог частини другої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій (далі - ЦПК України 2004 року), тому місцевий суд правильно продовжив розгляд справи за первісними позовними вимогами та не взяв до уваги подані заяви про зміну позову та уточнення позовних вимог. Апеляційний суд не врахував, що умовами укладеного між сторонами договору іпотеки передбачено право вибору іпотекодержателем способу задоволення своїх вимог, зокрема на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку". Крім цього, такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як застосування процедури продажу передбачено положеннями статей 36, 38, 39 Закону України "Про іпотеку".
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Житомирського районного суду Житомирської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 травня 2018 року справу № 278/1396/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 25 квітня 2008 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 241/4, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби в розмірі 20 000 доларів США на строк до 24 квітня 2018 року зі сплатою 14 % річних.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 25 квітня 2008 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С. Л. та зареєстрований за № 3268, за умовами якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 1 000 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться у селі Вереси (бригада Смоківка) Житомирського району Житомирської області.
Відповідач не виконував належним чином зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 07 квітня 2016 року в нього утворилася заборгованість в розмірі 1 157 593,40 грн.
Після уточнення позовних вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" просило в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за банком.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частиною першою статті 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктами 4.1.5, 4.1.6 укладеного між сторонами іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов`язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане. У разі порушення позичальником зобов`язання за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, а також інших обов`язків іпотекодавця/позичальника, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з пунктом 7.2 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, в порядку, встановленому статтею 38 Законом України "Про іпотеку" та умовами цього договору.