Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 357/7310/16-ц
провадження № 61-16799 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
третя особа - ОСОБА_4 ;
представник відповідача та третьої особи - ОСОБА_5 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4, про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 квітня 1986 року Білоцерківською державною нотаріальною конторою Київської області, реєстровий № 1-1950, за нею 08 квітня 2013 року було зареєстровано право власності на 38/300 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Право власності на 6/25 частин вказаного будинку зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Білоцерківською державною нотаріальною конторою Київської області 18 серпня 1986 року за № 3-2070; право власності на 152/300 частин вказаного будинку зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом першої Білоцерківської державною нотаріальною конторою Київської області 27 червня 2001 року; право власності на 38/300 частин цього ж будинку зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 квітня 1986 року Білоцерківською державною нотаріальною конторою Київської області, реєстровий № 1-1950.
06 червня 2013 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено заочне рішення у цивільній справі №2-220/11, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_7 на належні їй 38/300 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , стягнуто на її користь вартість належної їй частки у спільному майні в розмірі 41 850 грн.; визнано за ОСОБА_4 право власності на 38/300 частин вказаного житлового будинку; вирішено питання про судові витрати. На підставі вказаного заочного рішення 05 вересня 2013 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 38/300 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
09 жовтня 2014 року на підставі поданої ОСОБА_4 . заяви державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бондар А.В. за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 та видано свідоцтво про право власності на вказане майно.
13 липня 2015 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заочне рішення у справі № 2-220/11 скасовано, справу призначено до розгляду по суті. В подальшому ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 18 листопада 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України. Вказана ухвала суду набрала законної сили.
Посилалась на те, що під час розгляду вищевказаної справи 19 вересня 2015 року було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Федорякою О. С., реєстровий № 1498, за яким ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2, за останньою зареєстровано право власності на вищевказану квартиру.
Вказувала, що ОСОБА_4 не мала правових підстав для відчуження належного їй на праві власності майна.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на її користь 1/6 частини квартири АДРЕСА_2, що відповідає її частці - 38/300 в житловому будинку АДРЕСА_1, на підставі статтей 387, 388 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належне позивачу майно вибуло із володіння поза його волею на підставі судового рішення, яке згодом було скасовано, а тому таке майно може бути витребувано на підставі статті 388 ЦК України із чужого незаконного володіння.
Суд погодився з розрахунком часток, наданим позивачем, зазначивши, що 38/300 частин житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 відповідає 1/6 частині квартири АДРЕСА_2 .
Зазначав, що відповідач позовні вимоги визнав частково, заперечуючи лише щодо розміру частки, проте, розрахунок позивача не спростував.
Суд роз`яснював сторонам право на призначення у справі відповідної судової експертизи, від проведення якої сторони відмовились.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що доказів належності ОСОБА_1 на праві власності 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 не надано, як і відсутні відомості про виділ у натурі часток квартири чи квартир у цьому будинку, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що 1/6 частина квартири АДРЕСА_2 відповідає 38/300 частинам житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , право власності на які має позивачка і які вибули із власності поза її волею.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, просила рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно не з`ясував обставини справи.
Вважала помилковим висновок суду про відсутність відомостей про виділ в натурі часток квартири чи квартир у житловому будинку АДРЕСА_1 , суд не взяв до уваги заяву, подану ОСОБА_4 та ОСОБА_6 приватному нотаріусу Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області, зареєстровану 08 вересня 2014 року за реєстровим № 2814, 2815, про виділення в натурі частки, що знаходиться в спільній частковій власності, у житловому будинку з господарськими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 , на підставі якої 09 жовтня 2014 року була здійснена реєстрація права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 та на квартиру № 1 в цьому ж будинку за ОСОБА_6
Зазначала , що після поділу будинку та реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 остання незаконно продовжувала володіти 38/300 належних їй частинами будинку, з урахуванням вже здійсненого поділу будинку.
Вважала, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права та додержано норми процесуального права та обґрунтовано прийнято її розрахунок часток в будинку, який підтверджує, що 38/300 частин житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 відповідає 1/6 частині квартири АДРЕСА_2 .
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 357/7310/16-ц із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2019 року справа передана судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 квітня 1986 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Трахтман Т. Б., реєстровий № 1-1950, спадкоємцями майна ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, в рівних частках є: чоловік - ОСОБА_10, дочка - ОСОБА_4, дочка - ОСОБА_11 Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з 19/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
22 березня 2013 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 38/300 частин житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
06 червня 2013 року Білоцерківським міськрайонним судом, з урахуванням ухвали суду від 08 серпня 2013 року про виправлення описки, ухвалено заочне рішення у справі № 2-220/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Припинено право ОСОБА_1 на належні їй 38/300 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь вартість належної їй частки у спільному майні в розмірі 41 850 грн. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 38/300 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного заочного рішення суду 05 вересня 2013 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 38/300 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
09 жовтня 2014 року на підставі поданої ОСОБА_4 . заяви державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бондар А. В. за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 та видано свідоцтво про право власності на вказане майно.
13 липня 2015 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заочне рішення у справі №2-220/11 скасовано, справу призначено до розгляду по суті. В подальшому ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 18 листопада 2015 року, що набрала законної сили, провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України.